дів і усунення мовних непорозумінь. Мовні протирічча народів, що воюють по різні сторони фронту, мають нарешті знайти своє вирішення. І воно зовсім не військове. Можновладці по обидва боки протистояння мають дійти згоди в пошуку шляхів примирення, в першу чергу у мовних баталіях, як першоджерела ворожнечі.
Моя пропозиція доволі проста: розробка і запровадження Державної Української Мови, як суцільного компромісу на шляху перемоги ЛЮБОВІ.
Глава 1. Любов і Кохання
КОХАННЯ ЯК ВИЩА ФОРМА ЛЮБОВІ
Російською мовою можна тільки любити. Там де виникають непорозуміння на допомогу приходить мат. Адже російська мова звеличує особу чоловічої статі. Народжена на теренах прикордонних змагань із сусідньою Польщею українська мова узяла до вжитку два поняття: любов і кохання. Відповідно мова збагатилася й словами, що їх характеризують: стосунки і відносини. Мова українська, більш м’яка, порівняно із російською, бо підносить слово жінки. Тут не до образ. Любити (українською мовою) можна ліса і гори, природу і землю, і матір з батьком, а от кохати можна лише любу особу протилежної статі (діти до цього визначення не підходять). Адже правильне тлумачення слова (поняття) «кохання» в інтимному окрасі. Та на жаль існуючих в українській мові термінів не вистачає для піднесення значення слова кохання. Більш доречним постає для цього російське слово отношенія. Хоч начебто це слово має аналог українською мовою – відносини, та нажаль останнє має за собою доволі вузьке значення. Слово отношенія (російською мовою) має більш широке застосування, і ,як наслідок, дозволяє більш ґрунтовно сформулювати таке, начебто зрозуміле, поняття «кохання». Той факт, що це слово вживають не завжди коректно, вимагає чіткого формулювання. Отже кохання це інтимні отношенія люблячих сердець протилежної статі, поєднаних пристрастю. Із цього витікає, що лишень симбіоз української і російської мови у вигляді Державної Української Мови здатен покласти край чварам на фоні мови між братніми народами. І розглядати поняття «кохання» варто саме з цієї висоти.
Об’єднавча роль кохання, як інтимної складової любові, має широко висвітлюватися у сучасній українській літературі та в українському кіно і телебаченні. Приклади родинного виховання підлітків вмінню кохати і правильно підбирати слова при спілкуванні із статевою протилежністю мають нести дітям і їх батькам усі доступні засоби інформації. Тільки так можна примирити «недавніх» ворогів на теренах бойових дій. Братовбивча війна під керівництвом США не має іншого шляху як примирення. І порозумітися мають саме брати слов’яни, що стоять на різних мовних засадах.
УДК 81.27.00.161.1/.2.045.05
ДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА МОВА
Спочатку було СЛОВО… Мало хто в Україні й за її межами цей біблійний вираз відносить до проблем сім’ї, батьківства і дитинства. Дехто свідомо замовчує цей зв'язок. Багато хто в Україні знав про сталі чоловічі традиції міста Миколаєва, в якому гармонійно співіснували мовні традиції Росії та України, де мові мешканців характерне правильний, виважений, шанобливий і дбайливий підбір слів при спілкуванні, особливо з особою протилежної статі. І такий підбір слів не лише запорука щасливої долі сім’ї та шлюбу, а й відкрита дорога у довге щасливе майбутнє життя. …І найкращий лікар. Особливо від «чоловічих хвороб», для лікування яких світова фармацевтика виробила безліч «Супер…» і т.п. ліків. На порозі нової ери у житті людства більш важливим є не погляд у минуле, як того прагнуть І.Фаріон, Д.Гринчишин та інші, а зосередження уваги на розвитку мови як засобу спілкування і порозуміння, в першу чергу на рівні родини, на рівень якої державою перенесено основний важіль виховання наступних поколінь. А в такому відповідальному ракурсі всі спроби сприйняття мови як гру слів доцільно відкинути. Найбільш актуальне це для Державної Української Мови.
Кілька днів тому в ефірі радіостанції «Свобода» біля години тривала дискусія на тему піднесення української мови із недвозначними натяками на неправомірність Закону України «Про засади державної мовної політики». Людина, приїхавши 20 років тому із Сибіру в Україну, не знаючи її мову, почала її вивчати і зараз безапеляційно заявляє про недосконалість російської мови порівняно з українською. Один з респондентів висловив твердження про суржик, як мовне з'єднання російської й української лексики. Та попри всі такі розмови і «Свобода», і палкі захисники академічності української мови далекі від сутності Державної Української Мови, яка мала б покласти край чварам у багатонаціональному українському суспільстві, особливо на фоні об’єднавчої, між Заходом і Сходом, місії України.
Тож для початку декілька відомих тез. В основі російської мови – слово друковане. «Прорубуючи вікно» у Європу і Світ за поданням Петра І російська мова збагачувалася іншомовними термінами, і велич російської мови як у міжетнічному порозумінні, так і в спільному із Світом науковому і професійному визначенні слів, витонченній фразеології. А згодом і Катерина ІІ запросила до Росії німців: як вчителів-просвітян, і як посередників. Тут доречно дещо пояснити. Керуючими перших російських мануфактур були саме німці. Про їхню посередницьку роль – трохи пізніше. Тож українська мова – переважно розмовна і в силу тривалої боротьби