Кіт у чоботях. Микола Хвильовий

о. Ми її: товариш Жучок.

      І личить.

      …От вона:

      Це тип: «кіт у чоботях»? Знаєте малюнки за дитинства: «кіт у чоботях»? Він дуже комічний. Але він теплий і близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечір у червінцях осени.

      «Кіт у чоботях» – це товариш Жучок. От.

      А тепер я питаю:

      – Відкіля вони вийшли – товариші Жучки? Скільки їх вийшло? Га?

      А пройшли вони з краю в край нашу запашну червінькову революцію. Пройшли товариші Жучки, «кіт у чоботях».

      …Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Відкіля вони вийшли – це Жовтнева тайна.

      !..Сьогодні в степах кінноти не чути, не бачу й «кота в чоботях».! Відкіля прийшов, туди й зник.

      …Зникли, розійшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республіки.

      «Кіт у чоботях» – це муралі революції.

      І сьогодні, коли голубине небо, коли вітер стиха лоскоче мою скроню, в моїй душі васильковий сум.

      Так! Я хочу проспівати степову бур'янову пісню цим сіреньким муралям. Я дуже хочу, але – я не можу: треба, щоб була пісня пісень, треба, щоб був – гімн.

      Тому й васильковий сум: хіба я створю гімн «коту в чоботях», щоб понести цей гімн у глухі нетрі республіки? Хіба я створю гімн?

      От її одіж:

      – Блюза, спідничка[1], капелюшок, чоботи. Блюза колір «хакі», без ґудзиків, колір «хакі» – це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур'янах, біля шахти – де колір «хакі».

      Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі…