письменник і філософ Хорхе Луїс Борхес казав: «Сни – це художні твори, можливо, найбільш архаїчні зі способів художнього вираження. Вони приймають у вищій мірі драматичну форму, оскільки ми перетворюємося в театр, в глядачів, акторів, творимо сюжет». Додам, що, прокинувшись, сновидець витлумачує цей сюжет, тобто, виступає ще у ролі критика.
Американський міфолог Джозеф Кемпбелл в книзі «Герой з тисячею облич» запитує: «В чому таємниця позачасових видінь? З яких безмежних глибин мозку вони виринають? Чому в основі своїй, під різноманіттям покровів міфологія завжди однакова? Навряд чи можна вважати перебільшенням слова про те, що міф є потаємним ходом, через який невичерпні енергії космосу вливаються в культурні прояви людини. Релігія, філософія, мистецтво, соціальні форми первісної й історичної людини, новітні відкриття науки і технології, навіть звичайні сновидіння, які терзають нас під час сну, є проявами правдивого, чарівного кільця міфу, що проривається назовні».
Нині вчені не можуть з певністю пояснити, як висновується той чи інший сон. Лише припускають, що творцями його є свідомість і підсвідомість людини, а також, можливо, загадкові космічні енергії, які сприяють пробудженню, активізації наших глибинних, потаємних знань. Роздумуючи про це, я уявляю собі таку картину: сутем’я, ставка головнокомандувача. Останній (Бог, космічні енергії чи колективне несвідоме) спілкується з генералом (підсвідомістю людини). Вони аналізують перебіг бою, який щойно завершився, оцінюють його і складають плани на завтра чи найближче майбутнє. А перед входом до шатра стоїть на варті солдатик-новобранець (свідомість людини). Бій був нелегким, він дуже втомився й кепсько сприймає все, що коїться довкола, але разом з тим йому хочеться підслухати плани воєвод, збагнути, чого сподіватися завтра: бою, відступу, перемоги чи поразки. Йому вдається почути якусь фразу. Вона хвилює його і проганяє дрімоту. Він доповнює фразу, намагається реконструювати початок розмови та її продовження. Сама розмова його не дуже цікавить. Він хоче знати найпосутніше: чого йому очікувати завтра: смерті на полі бою чи медалі за відвагу.
Б. Ти впевнена, що «головнокомандувач» справді бере участь в творенні людських сновидінь?
А. Авжеж. Але трапляється це не так часто, як хотілося б. Адже сни є дуже різними. Є сни-фантазії, в яких ми отримуємо те, чого ніколи не доможемося в реальному житті; сни-продовження реальних клопотів, турбот; так звані фізіологічні сни, викликані певними зовнішніми подразниками чи захворюваннями внутрішніх органів. А от у містичних, віщих снах я завжди відчуваю присутність чогось надсвідомого, загадкового, слід прямого втручання Того Хто Знає в долю людини. І не лише я, але й більшість людей, яким пощастило на мить потрапити в полон такого сну.
Б. Ти любиш свої сни?!
А. Той, хто любить казки, міфи, любить високу поезію і народну в найрізноманітніших її проявах (я маю на увазі пісні, прислів’я, замовляння, голосіння, повір’я і навіть передсуди), не можуть зневажати свої сни, нехтувати ними, як не може квітка зневажати грунт, на якому зросла.
«Ви, божества, прихильні до розвою снів, це не до вас я покликаюсь, а до вогнистих Спонукальниць дії у їхньому короткому вбранні».
«Жінка, яка вчуває нюхом Небо, – вона йому одному відкриває живу таємність власного єства…»
«Скінчився сон, де зачудоване було жадання Сновидця».
Це уривки з віршів поета, нобелівського лауреата Сен-Жон Перса. Вони чудові, бо в них пульсує таємниця. Вони схожі на ворожбу, на замовляння. Це свого роду сни наяву.
Б. А я боюсь своїх сновидінь і хотіла б, аби мені нічого не снилося.
А. Чому?
Б. Мені снять лише неприємні сни – тьмаві, хаотичні, агресивні.
А. Вже не пам’ятаю, хто сказав: «Сон – це глибоченна криниця, в якій відбивається, передовсім, обличчя сновидця».
Б. А тобі, можна подумати, сняться лише прекрасні сни.
А. Ні. Мені інколи також сниться щось прикре, але далеко не всі прикрі сни віщують лихо. Якщо людині сниться, що вона наступила на лайно босою ногою, це хоч і неприємне видіння, але сприятливе, оскільки обіцяє гроші, збагачення. Розкажи мені бодай один, останній сон, і ми разом спробуємо витлумачити його.
Б. Ні.
А. Чому?
Б. Не хочу знати свого майбутнього.
А. Зрозуміло. Ти боїшся його. І даремно. Відома снознавиця Катерина Соляник вважає, що «сон – це, можливо, єдиний у світі порадник, який ніколи не дасть поради на шкоду вам. Він покликаний захистити, попередити й допомогти, показати варіант рішення, який лежить не на поверхні, але може бути навіть ефективнішим і вдалішим в конкретній ситуації… Важливо лише зрозуміти, в чому він полягає».
Б. Це вона так думає, а мені здається, що мої важкі сни мені навіює якась лиха сила…
А. Навіщо?
Б. Щоб збентежити мене, налякати, спантеличити.
А. А може, попередити лихо? Одна моя приятелька, фаховий психіатр,