Лисиця. Байка. Ігор Миколайович Голомозий

Голомозий, 2017

      ISBN 978-5-4485-4481-1

      Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

      Лисиця

      Є у світі звір лисиця,

      Вишукана мов цариця.

      Руда шубка, чорні капці

      На тендітній кожній лапці.

      Лису лиска полюбилась,

      Тож ускорі й одружились.

      Вже невдовзі хитра мила

      Лисеняток наплодила.

      Лисенятка підростали,

      Мамку день у день смоктали.

      Батька їхнього не стало.

      Їсти хочеться, та мало.

      Якось думала лисиця:

      «Все одно в ночі не спиться.

      У курник мабуть піду,

      На щастя чи на біду».

      Вмить устала, прилизалась,

      Із нори у світ пробралась.

      У ночі тож було темно,

      І лисиці це приємно.

      Темна ніч Руду покрила

      Під свої таємні крила,

      Зорі й місяць заховали.

      Хмари спати не лягали.

      Темінь лісу закінчилась,

      Світло трішечки з’явилось.

      До села веде стежина,

      Видно перша вже хатина.

      Довго бігала, ганяла,

      Курника в селі шукала.

      Що й робити вже незнає,

      Ходить лисонька, блукає.

      Вже на вулиці світає —

      Півник в курнику співає.

      Тож злодійка повернулась,