ло рочків три-чотири – і він міцно тримався за Мамину руку.
«Цей хлопчик іще маленький, – вирішила Машинка. – Він ще не доріс, аби гратися з такою досконалою іграшкою, як я!»
Згодом до крамниці зайшов іще один Хлопчик – у шкільній формі. Машинка знову невдоволено зітхнула: «Першокласник чи другокласник, а може – й учень третього класу… Занадто дорослий, аби гратися машинками. Я швидко набридну, і він закине мене до мішка з іншими непотрібними йому іграшками…»
Третій Хлопчик, який уважно розглядав іграшки, теж не сподобався Машинці. Він весь час щось жував, а кишені його штанців аж настовбурчились від пиріжків і цукерок.
«Ого! Такий здоровезний! Якщо він випадково сяде на мене, то неодмінно розчавить!» – Машинка-Тигр так розхвилювалася, що її моторчик загарчав, всі чотири колеса жваво закрутилися і вона миттю заховалася за великим пляжним м'ячем.
До крамниці заходили різні Хлопчики та Дівчатка – і ніхто з них не вгодив Машинці. Один – великий, другий – маленький, третій – сумний, з ним буде нудно, у четвертого з носа тече, та він ще й по щоці розмазує – фе!
Всі іграшки, що жили на полицях магазину, давно розкупили, з новими Машинка не встигла потоваришувати, і їй було дуже сумно. «Куди ж поділися гарні хлопчики, що мріють про найкращу у світі машинку?» – зітхала вона.
Та одного сонячного дня двері відчинилися і до крамнички увійшов Левчик. Нарешті! Хлопчик, яким давно марила Машинка – охайний, не занадто дорослий і водночас не малеча, веселий… ще й посмішка вмикала на його правій щічці чарівну ямочку. Як побачила Машинка-Тигр такого гарного хлопчика, – її моторчик запрацював, і виїхала вона прямісінько йому назустріч.
Це була Любов з першого погляду! Левчик одразу підхопив Машинку та до Мами:
– Купи, Матусенько! Купи мені цю Машинку! Будьла-а-сочка!
– Але ж, Левчику! Ми зайшли сюди, щоб купити тобі мильні бульбашки, – відповіла Мама.
І Машинка-Тигр зіщулилася від переляку, що Мама не дозволить Левчику її купити.
– Не треба мені мильних бульбашок! Мені потрібна лише ця чудова машинка! Дивись, вона ще й Тигр! В неї смужки є на капоті, і зуби на бампері такі гострі – справжні ікла!
– Ну добре! – засміялася Мама, – і справді – чудова машинка. Візьмемо її!
Левчик зрадів! Машинка зраділа!
Мама заплатила Продавчині, і вони втрьох – Мама, Левчик і Машинка-Тигр – вирушили додому.
2
Левчик і Машинка-Тигр стали найкращими друзями. Удень вони гралися, а вночі, коли Левчик спав, Машинка гострила своїми іклами кольорові олівці, якими Левчик так любив малювати. Левчик носив її з собою до дитячого садочка, в парк, у кінотеатр, на дитячий майданчик…всюди, куди б не йшов.
Навіть коли Тато Левчика взяв його на рибалку, то Машинка-Тигр теж поїхала разом із ними. Тато і Левчик вдивлялися у хвилі: чи не затріпотить хвіст велииикої рибини. Машинка нишпорила по кущах, ганялася за метеликами – насолоджувалась сонечком і свіжим повітрям. Вона так довго розсікала траву на березі, що їй трохи запаморочилося – і вона впала у воду.
– Аяяй! – злякалася Машинка, що опинилася у річці. – Як мені вибратися звідси?
На березі ніхто не чув її криків. Тато з Левчиком були зайняті – насаджували черв’яка на гачок. Потім вони закинули ліску, і поплавець опинився прямісінько біля Машинки-Тигра.
Машинка не розгубилася, вчепилася зубами за гачок і смиконула.
– Риба! – зрадів Тато Левчика, і витягнув на пісок…Машинку-Тигра.
Того дня вони майже нічого не спіймали, і, коли повернулися додому, Тато запропонував Мамі приготувати юшку з Машинки-Тигра. Та Левчик так палко вигукнув: «Нізащо!», що всі розреготалися, і найголосніше – Машинка.
3
– Що це?! Мій хлопчик залишив мене у шафі, ааааааааа! – Машинка-Тигр геть розгубилася. Вона самотньо лежала на поличці в шафці і рюмсала. Левчик забув про неї!
Сьогодні в Левчиковій групі було свято: Романчику виповнилося шість рочків, і він пригощав усіх цукерками. Та Вихователька Наталя Миколаївна не дозволила їсти солодощі до полуденка, і Діти з нетерпінням чекали, коли за ними прийдуть батьки, щоби скоріш дістати з шафок блискучі шоколадки або тягучки в яскравих кольорових обгортках.
Левчик теж чекав, тому і забув на поличці свою улюблену Машинку. Коли прийшла Мама, він кинувся до шафки і схопив…вухастого Шоколадного Зайця…
– А як же я? Невже дружбу можна проїсти? Аяяй! Як це сумно! – моторчик Машинки буркотів, колеса набирали обертів…
– Не сидітиму в шафі! Поїду до Левчика! – Машинка розігналася, наскільки їй це дозволяли розміри полички, вистрибнула з шафки, зробила в повітрі розкішне сальто та приземлилась на підлозі біля зачинених дверей.
Що робити? Хіба що Лялька допоможе…
– Агов, Ляля! Ти, що в зеленій сукні! Чуєш мене?
Велика Лялька в оксамитовій зеленій сукні стріпнула білявими кучериками:
– Чого тобі?
– Допоможи