" alt="screen_image_6_210_53"/>
Руїни Пантікапея
На території Пантікапея здавна ведуть розкопки археологи. І вони досі не перестають дивувати своїми знахідками. Так, наприклад, відомо, що правителі Пантікапея здавна карбували власні грошові знаки. Перші золоті та срібні монети, які було знайдено у стародавньому місті, на аверсі містили зображення голови лева, а на реверсі – квадрат. Такі монети карбувалися до останньої чверті V сторіччя до н. е., після чого дизайн монет було дещо змінено. На них з’явилося зображення голови вола і шестикутної зірки.
Монети Пантікапея
Як відомо, покровителем Пантікапея від часу їхнього заснування, як і у прадавній Трої, вважався бог Аполлон. Саме йому був присвячений головний храм Пантікапея. Храми споруджували також на честь Афродіти і Діоніса. Окрім храмів, Пантікапей славився своїм царським палацом, площею-агорою, а також амфітеатром. Навколо міста було збудовано потужну систему кам’яних укріплень. Поруч знаходився некрополь, який складався з довгих ланцюгів курганів, що простягаються уздовж доріг від міста у степ. З південного боку місто оточує найбільш значна гряда курганів, іменована Юз-Оба, що в перекладі – 100 пагорбів. Під насипами цих курганів поховані представники скіфської знаті. Колись тут також розташовувався акрополь з просторими вулицями і площами, милували око розкішні храми і палаци. Сьогодні на їхньому місці можна побачити лише руїни.
Розкопки в городищі Пантікапея на горі Мітридат
Реконструкція акрополя античного Пантикапея
Теракотовий Геракл із Керчі
Існує легенда, що Пантікапей заснований за часів аргонавтів сином Еета, царя міфічної країни Еї. Він, переслідуючи аргонавтів після крадіжки Медеї і золотого руна, прибув з Колхіди на берег Боспору Кіммерійського й отримав від скіфського царя Агаета дозвіл заснувати тут місто. Інша легенда оповідає, що саме у стародавньому місті на території сучасної Керчі народився легендарний Геракл.
ПЕРЕМОГА СКІФІВ НАД ПЕРСЬКИМ ВІЙСЬКОМ ЦАРЯ ДАРІЯ
Наприкінці VI сторіччя до н. е. територія сучасного півдня України зазнала навали військ перського царя Дарія І. Про цей похід нам відомо з праць давньогрецького історика Геродота.
Геродот
У 514 році перська армія переправилася через Фракійський Боспор. Перси побудували міст з кораблів біля гирла Дунаю і вдерлися у Скіфію. Протягом місяця Дарій просувався на схід, переслідуючи скіфів. Як указує Геродот, скіфи виставили проти персів три військових загони. Але зовсім не для того, щоби вступати у бій. За їхнім задумом, відділ під командою царя Скопасіса, відступаючи, мав вести персів до берегів Дону уздовж узбережжя Азовського моря. Решта скіфських вояків під командуванням царів Іданфірса і Таксакіса мали на меті заманювати ворога на північ. За свідченням Геродота, така тактика скіфів була цілком успішною. Перси на сотні миль заглибилися на територію безлюдної Скіфії. Врешті Дарій зупинився табором на березі річки Оар. Саме тут мала відбутись битва перського війська зі скіфами, яка обернулась на кумедний інцидент.
Отже, обидві армії вишикувалися до бою. Розгорнуті для атаки підрозділи перського війська були готовими атакувати ворога, однак у цей час полем пробігли зайці. Тож скіфи, які були природженими мисливцями, забули про персів і почали полювання. Бойові дії закінчились, не розпочавшись. Таку курйозну історію битви подає Геродот. З огляду на відсутність інших джерел, навряд чи можливо встановити, наскільки близьким до істини є виклад давньогрецького історика. Можемо припустити лише, що скіфські полководці через значну кількісну перевагу супротивника планували імітувати бойові дії, розуміючи, що величезна степова територія країни сама є ефективним засобом боротьби з ворожою армією.
«Історія» Геродота
Зображення Дарія I на давньогрецькій вазі
А становище персів справді було не найкращим. Несподівано для себе Дарій І зрозумів, що шансів на перемогу у нього практично не залишилося. Продовжувати рух далі у ворожі степи було надто небезпечно, тож залишалось одне – відступ. Крім того, навіть повернення до дунайської переправи без великих втрат від голоду та хвороб він міг вважати успіхом. Іще більшим щастям було переправитися через Дунай, адже міст союзні Дарію греки зобов’язувались охороняти лише протягом двох місяців. Тож, покинувши свій табір на річці Оар, цар поспіхом залишив Скіфію із найбільш боєздатною частиною своєї армії. Скіфам дістався величезний обоз і безліч полонених. У цей час загін царя Скопасіса підійшов до мосту, який охороняли греки, і дістав від них слово, що міст буде розведено у зазначений строк. Втім, як виявилося згодом, греки не поспішали розводити міст, зруйнувавши лише його частину зі скіфського боку. Тож коли військо Дарія