подібний запах. – Де? Точно… запах свіжоскошеної трави! Як у дитинстві в бабусі, коли ранком у поле вийдеш і вдихаєш на повні груди зелену свіжість. Гарно. Отже, жінка…» – боляче стислося серце.
На мить уявила реакцію Асі.
Задихала важко, опустилася на стілець.
– Тобі зле? – підбігла мала.
– Ні, сонечко, – притулила до себе сиротину. – Уже вибрала, що вдягнеш?
– Майже. Подивишся?
– Звісно, хороша моя. Показуй, – натужно піднялася.
Дівчинка весело щебетала і, мов справжня доросла модниця, викладала на ліжко зі смаком підібраний одяг: яскраво-червону кофтину, зручні вузенькі темно-сині штанці. До них – утеплену спортивну червону куртку із синіми елементами й таку ж шапочку. А ще – високі гумові чобітки на теплій підкладці із синіми слониками.
– Ну як? – захоплено спитала мала Ася.
– Чудово, – обняла дівчинку Марина. – Ти будеш найяскравішою рибачкою, – поцілувала кучеряву голівку.
Зібравши все потрібне, вклала дитину спати раніше. Їй і самій не завадило б відпочити перед дорогою. Та Роман не з’являвся. Уже й за північ, а його нема. Вийшла на балкон, роздивилася навколо. Нікого.
Нарешті не витримала й наважилася… Набрала номер.
Недоступний.
Згадала, як навмисно вимкнув телефон перед ігровим центром.
Важкими кроками стомлено ступила в кімнату. Боляче… наче босоніж по склу.
Щастя ледь зажевріло в цій родині, дитина посміхнулася, і ось… чужа жінка все руйнує.
Романа вона розуміла: навряд чи житиме самотньо заради доньки.
«Не та він людина», – чомусь розсудила.
Але чому саме тепер, коли Ася почала повертатися до нормального життя, припинила прокидатися вночі, схлипувати, здригатися крізь сон?
«Це неможливо, – думала на самоті. – Тільки не тепер».
Схаменулася.
Глянула на годинник.
О Господи! Шоста ранку. Вже майже розвиднілося, а його й досі немає. І телефон вимкнений. Точно. Вона навіть не сумнівається.
Але… Як же так? Не прийде? Він же обіцяв! Навіть сам запропонував! Невже не розуміє, що означають його слова й учинки для дитини?
«Скоро прокинеться Ася. Що робити?» – вхопилася за голову.
Про себе зовсім не думала. Припускала найгірші варіанти. Якщо Роман не з’явиться, що сказати дитині? Боялася навіть уявити розчарування в її очах. Вона ж так чекала! Щодня засинала й прокидалася з розмовами про суботню подорож. О-ох!
Минуло ще три години. На вулиці давно й високо стоїть сонце. Все. Кінець риболовлі.
Не встиг.
– Ми проспали світання! – раптом почула крик сполоханої дитини. – На риболовлю ж треба із самого ранку! Та-а-ту-у! Підйом!!!
Побігла прямо в спальню… Тоді у ванну… Потім у вітальню… Нарешті зайшла в хол.
– А де тато? – сповненими страху й розпачу очима подивилася на Марину.
– Сонечко… у нього… – не могла знайти потрібних слів, – машина зламалася і… т-телефон.
Дівчинка завмерла.
У