и Оз
До моїх читачів
Деякі мої юні читачі мають чудову уяву. Це мене тішить. Уява вела людство через темні століття до сучасного стану цивілізації. Уява спонукала Колумба до відкриття Америки. Уява змусила Франкліна винайти електрику. Уява дала нам паровий двигун, телефон, телеграф і автомобіль – про ці речі потрібно було мріяти, перш ніж вони стали реальністю. Тож я вважаю, що сни – денні сни – ви знаєте – з широко розплющеними очима й активною роботою мозку – мають здатність покращувати світ.
Дитина з розвинутою уявою виросте в тямущого чоловіка чи майстерну жінку, схильних до творчості та вигадування. Отже, така дитина сприятиме розвитку цивілізації. Видатний педагог скаже мені, що казки мають непересічну цінність для розвитку уяви в молоді. Я в це вірю.
Серед листів, які я отримую від дітей, є багато пропозицій, «про що написати в наступній книжці про Оз». Деякі з цих ідей можуть бути цікавими, ще одні – надто екстравагантними, щоб серйозно їх розглядати навіть у казці. І все-таки всі вони важливі для мене.
Ба більше, маю визнати, що головну ідею нинішньої книжки мені запропонувала мила дівчинка одинадцяти років. Вона сказала: «Я хочу, щоб Озма коли-небудь загубилася або її викрали. Тоді всім в Озі було б жахливо шкода її». Насправді таке колись було, і саме цих слів мені було цілком достатньо, щоб написати нинішню історію. Якщо вона вам сподобається, подякуйте за розумний натяк моєму маленькому другу.
Жахлива втрата
Сумнівів не залишилося – Принцеса Озма, юна правителька чарівної Країни Оз, зникла безслідно. І ось як це сталося. Першою помітила пропажу Дороті. Пам’ятаєте дівчинку з Канзасу, яку ураганом занесло в чарівну країну разом із песиком Тото? Це і є Дороті. Вона зі своїми подружками Бетсі й Трот живе тепер у Смарагдовому місті Країні Оз. Разом з Трот в палаці Озми оселився її приятель – капітан Білл. Їх запросила сюди сама Озма, бо Принцесі подобалося гратися з ними. Сподіваюся, ви пам’ятаєте, що Принцеса Озма – теж дівчинка?
Дівчата швидко подружилися й проводили час разом, але найближчою подругою принцеси була все-таки Дороті. Вона єдина з усіх мала привілей заходити в королівські покої в будь-який час дня та ночі, а недавно Озма дала Дороті титул принцеси, бо їй набридло бути єдиною принцесою в Країні Оз.
Одного ранку три подружки зібралися в кімнаті Дороті. Дівчатка ділилися своїми планами, і Бетсі запропонувала відправитися до краю Жвакунів. Всім відомо, що чарівна Країна Оз складається з чотирьох територій: на сході лежить блакитний край Жвакунів, на заході – жовтий край Моргунів, на півдні – рожевий край Південців, на півночі – фіолетовий край Лісовиків, а в центрі розташувалася столиця Країни Оз, неповторне Смарагдове місто, в якому живе правителька країни юна Принцеса Озма.
– Я жодного разу не була в Блакитній країні, – поскаржилася Бетсі, – а Опудало каже, що красивіше за неї нічого на світі немає.
– І я хочу до Блакитної країни! – вигукнула Трот.
– Добре, – погодилася Дороті, – піду запитаю Озму, може, вона дозволить взяти Дерев’яну кобилицю й Червону карету. Їхати все-таки краще, ніж йти. Країна Оз не така вже й маленька.
Дороті зістрибнула з лавки й побігла коридором розкішного палацу до східців, що вели на другий поверх. У невеликій приймальні, що передувала покоям Принцеси, сиділа служниця Озми, Желея Джемм, і старанно шила.
– Озма вже встала? – запитала Дороті.
– Не знаю, – відповідала Желея, не піднімаючи голови від шиття, – я сиджу тут від самого ранку, а її щось не чути. Зазвичай в цей час вона приймає ванну, потім снідає, а сьогодні – ні слуху ні духу. Дуже дивно, але хвилюватися не варто. Що з нею може трапитися? Адже Озма – фея! Хоч, чесно кажучи, мене трохи дивує ця ситуація.
– Може, вона ще спить? – припустила Дороті. – Або читає? Чи готує якийсь приємний сюрприз?
– Може, – відгукнулася Желея, – тому я не наважуюся її турбувати. Але ти, її найближча подруга, можеш увійти хоч зараз.
Дороті постукала у двері спальні. Озма не відповідала, і дівчинка рішуче зайшла всередину: в спальні – ні душі, ліжко не прибране. Не схоже на Озму, завжди таку акуратну. Дороті пройшла через всі кімнати, зазирнула в бібліотеку, до музичного салону, в лабораторію, ванну, в гардероб і навіть у тронну залу – ніде не було й сліду Принцеси.
– У кімнатах порожньо, – повідомила Дороті, повернувшись до приймальні, – напевно, Озма кудись пішла.
– Але я б її помітила! – здивувалася служниця. – Чи вона стала невидимою? Може, пошукаємо її?
Вони вийшли в коридор і ледь не зіткнулися з живою лялькою, яка танцювала прямо на проході.
– Дай своїм ногам спокій хоч на хвилину, Латочко! – гримнула на неї Дороті. – Ти сьогодні вранці бачила Озму?
– Зовсім ні! – випалила та, не перестаючи стрибати. – Учора ввечері я побилася з Вузі. Цей неотесаний грубіян видряпав мені очі! А зараз я йду від