зазвичай залежить від браку уваги й відсутності концентрації. Легко згадати про якусь дрібницю, коли людина майже не зважає на неї. Наступного разу, коли ховатимете кудись ключ або почуєте нове ім’я, спробуйте робити це більш усвідомлено: якщо повторити це ім’я й проговорити про себе, куди поклали ключ, то незабаром відчуєте, що значно легше згадати це ім’я й знайти ключ.
Багато людей, з якими я спілкуюся, спочатку скептично налаштовані й не вірять, що можна поліпшити пам’ять за допомогою мнемотехніки. Проте після короткого тренування всі дивуються, як просто розвинути здатність запам’ятовувати найрізноманітніші речі. Крім того, відчутно розвиваються уява і творчі здібності. Тренування пам’яті – це чудово!
Мені прикро, що я розробив свій метод тільки після закінчення школи, інакше мнемотехніка стала б мені в поміч ще тоді. Це позбавило б мене від багатогодинного зубріння історичних дат і нових термінів. Я взявся розробляти власний метод тільки 2003 року, коли побачив телевізійну передачу про тренера із запам’ятовування, який намагався навчити кількох знаменитостей за короткий час згадувати 20-значний номер.
Уже перші спроби виявилися напрочуд дивовижними, і досить швидко я заучив 60-значне число менше ніж за п’ять хвилин. Тепер багато людей, безумовно, поставлять собі запитання: навіщо це робити, якщо є комп’ютери й мобільні телефони. Питання справді слушне, та й особливої потреби в цьому начебто немає. Однак уявіть себе на моєму місці. Як і багато інших, я міг запам’ятати, напевно, один або два телефонних номери. А коли почав застосовувати метод, описаний у цій книзі, навіть 60-значне число перестало бути проблемою. На це знадобилося дуже небагато часу. З’явилися й інші запитання. Чому я раніше не чув про це? Де ще можна застосувати цей метод? Де межа можливостей запам’ятовування?
Я розпочав регулярні тренування: роздруковував комбінації цифр і довгі слова й щодня протягом тридцяти хвилин вправлявся за новим методом. Результат був приголомшливим, і поступово я запровадив цю техніку на інші предмети. З часом цифри стали моїми вірними друзями, а нині я шукаю нові додатки до своєї методики. Саме тут, дорогий читачу, і криється секрет, чому тренування пам’яті є запорукою успіху в навчанні, роботі та повсякденному житті.
Можна порівняти наполегливе тренування пам’яті з пробіжкою в парку. Воно ефективне тільки в тому разі, якщо бігати регулярно. Питання: чи є сенс в запам’ятовуванні цифр і довгих слів – так само актуальне, як і питання: навіщо виходити з дому й бігати. Але важливо не примушувати себе. Неможливо відразу стати досконалим. Вам, безумовно, буде важко на початках, перш ніж ви побачите творчі здібності й креативні образи, але треба вірити.
Пам’ятайте, що ваша нова навичка – як музичний інструмент, на якому ви граєте улюблену музику. Ви наче вивчаєте нову мову. А на це потрібен час! Пам’ятаєте, як ви вчилися їздити на велосипеді? Напевно, падали не один, і не два рази, але не здалися. Інакше б і сьогодні ходили б пішки. На жаль, саме так люди вчиняють зі своєю пам’яттю – вони йдуть пішки. Але якщо ви знайдете певний час, щоб потренувати пам’ять, то зрозумієте – метафора про велосипед і піші прогулянки навіть слабка.
Правильно ставлячись до завдання, людина може досягти дуже багато чого. Повірте у свою пам’ять! На самих різних змаганнях я помітив, що найважливішим у досягненні результату є впевненість. Потрібно вірити в себе і свої власні здібності. Тому я жену геть думки: «Це я, звичайно ж, все одно забуду». Не думайте так. Регулярно тренуйтеся, і досягнете успіху. Ви побачите, що у вас чудова пам’ять.
Йоханнес Меллоу,
німецький чемпіон з пам’яті та срібний медаліст Чемпіонату світу з пам’яті 2010 року
Вступ
Багато хто майже не можуть повірити в перспективу поліпшення пам’яті тренуваннями. Найпоширеніше запитання, яке мені ставлять усі ці роки, особливо журналісти: «Як ви дізналися, що у вас така хороша пам’ять?» На жаль, ця проблема пов’язана з упередженням, що людина вже народжується з певними розумовими здібностями. Коли я говорю, що тут немає про що говорити, а розвинута пам’ять – це результат тренувань, я часто наражаюся на здивовання й зацікавлений погляд. Тоді я пояснюю, як цього досягти, і людина починає розуміти: треба дотримуватися певної методики і спеціальних тренувань. Однак найчастіше все закінчується невеличким коментарем: «Так, але ви, напевно, мали якусь мотивацію, щоб це робити?»
Я – висококласний спортсмен у такому незвичайному виді «спорту», як тренування розуму. Щоб стати рекордсменом будь-де – у фізичному чи розумовому сенсі, – треба мати хист і заповзяту цікавість. І те особливе бажання поставити перед собою непросту мету, яка досягається важкими тренуваннями. Я порівнюю свою діяльність зі звичайними стрибками у висоту. Дуже мало людей, які зможуть подолати два метри. Але всі розуміють, що завдяки наполегливим тренуванням за правильною програмою багато хто досягнув би подібних результатів. Причому набагато більше людей, ніж можна очікувати.
Перевага пам’яті як спорту в тому, що людині не потрібні особливі фізичні здібності, вона може досить пізно в думках поставити за мету «взяти два метри» й досягти цього. У світі пам’яті