Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
релігійні й навчальні книжки, хоча було дозволено видавати художню літературу.
Сумнозвісною є фраза з листа П. Валуєва імператору Олександру ІІ: «Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может».
Дію Валуєвського циркуляра було закріплено й розширено Емським указом, що його імператор Олександр II підписав у 1876 р. Згідно з цим документом, україномовні видання практично цілком заборонили.
Тільки в березні 1905 р. Російська Академія наук надіслала урядові доповідь, у якій стверджувалося, що українська є самостійною слов’янською мовою, і рекомендувалося скасувати антиукраїнські законодавчі акти 1863 і 1876 pp., що й було зроблено. Завдяки цьому з кінця 1905 р. почали з’являтись українські періодичні видання.
• 16 січня 1918 р. на залізничній станції Крути поблизу однойменного селища та села Пам’ятне, за 130 км на північний схід від Києва, відбувся п’ятигодинний бій між чотиритисячною більшовицькою армією під проводом Михайла Муравйова та загоном із київських студентів і бійців вільного козацтва, який налічував близько чотирьох сотень вояків. Бій вирішального значення не мав, але ввійшов до історії як вияв героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання біля Аскольдової могили в Києві двадцяти семи юнаків, котрі потрапили після бою в полон до більшовиків і були страчені. На похороні голова Української Центральної Ради (уряду УНР) Михайло Грушевський назвав загиблих хлопців героями, а поет Павло Тичина присвятив їм поезію «Пам’яті тридцяти».
• Протягом 1925–1928 рр. діяла так звана тристороння комісія Української й Білоруської Радянських Соціалістичних Республік (УРСР, БРСР) та Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР) щодо перерозподілу кордонів. За її рекомендаціями сотні тисяч українців зі Стародубщини, Бєлгородщини, Орловщини й Придоння були депортовані в поселення Зелений Клин (південна частина Далекого Сходу), Малиновий Клин (Кубань) та Сірий Клин (Південно-Західний Сибір і Північний Казахстан).
• 1930 р. радянський уряд розпочав заходи, метою яких було «звільнення» від «куркулів» (заможних селян). Так зване «куркульське» виселення 1930–1936 рр. забрало життя десятків тисяч українців: з понад 111 000 заарештованих понад 64 000 було розстріляно, а майже всі інші загинули згодом у таборах ГУЛАГу.
• У 1932–1933 рр. Україну охопив масовий голод, який призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на землях нашої сучасної батьківщини (за винятком семи західних областей, Криму й Південної Бессарабії, які на той час не входили до УРСР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Вище керівництво Радянського Союзу на чолі з Йосипом Сталіним планувало остаточно придушити український національно-визвольний рух і фізично знищити частину українських селян.
Загальна кількість людських втрат унаслідок голодомору