Острів Сильвестра. Володимир Лис

и л ь в е с т р. Так. До батьків заглянув. До того ж Оля, молодша сестра, заміж виходить, через три дні весілля.

      О л е г. Сам чи з сім’єю?

      С и л ь в е с т р. Поки що неодружений.

      О л е г. За Нінкою все сохнеш?

      С и л ь в е с т р. Та ні. Вже все перегоріло.

      О л е г. І давно… перегоріло?

      С и л ь в е с т р. Ти знаєш… (Пауза.) Років через два після школи.

      О л е г. Ти тільки не обіжайся… Мені Нінка твоє пісьмо показувала.

      С и л ь в е с т р. Листа?

      О л е г. Ну да, листа. Того, де ти їй в любові признавався. Блін, красіво писав. Я б ніколи так не зміг. Вчений, одне слово.

      С и л ь в е с т р. Коли то було, якщо не секрет?

      О л е г. Політучилище я закінчував. На канікули приїжджав. Ну й Нінка на канікули. Я тоді її останній раз уламував, щоб заміж за мене виходила. Ні в какую. Вона, бач, сука, не уявляє себе жінкою воєнного. І вообще, в неї любов у тому блядському інституті була. Взялася мені про ту любов розказувати. Аж до того, як вона з тим чмуром трахалася. А на хріна мені вона треба, її любов?! Це вона мені, Князю, таке розказувала! А потім твого листа показала. Ляляля, ти знаєш, які мені слова Сільва писав? Ну, чого так дивишся? Ну, випив я, посиділи тут в мого дядька. Хоч, і з тобою посидимо ще? Я своєї норми ще не добрав.