вишневим варенням, яким люб'язно пригощав Перетятько. Рад поспішав, він залізобетонно запланував виїхати до Києва ще до вихідних.
Близько сьомої години він відчув нестерпний голод. Задоволено оглянувши стос оброблених паперів, Рад вирішив пройтися до центру міста і там уже зорієнтуватися, де можна поїсти й випити пива. Звичка випивати кухоль-другий щовечора міцно вкоренилася ще з партійної роботи, коли вони з колегами затримувалися подовгу в офісі й будували, як тепер цілком очевидно, дурні плани. Втім, плани на майбутнє – завжди дурні, міркував він, особливо колективні. Адже між «сказати» й «зробити» лежить набагато більша прірва, ніж між «придумати» й «сказати». Авжеж, тоді це виглядало весело й цікаво, вони багато пили і мріяли, але це, на жаль, нічого позитивно-конкретного не дало, тому всі вони, у тому числі й він, Родіон, були дешевими базіками, і тільки.
Місто справді виявилося невеликим. Спитавши на прохідній, як пройти до центру, буквально через п'ятнадцять хвилин він уже відчував підошвами шорстку брущатку пішохідної частини. На вулиці навіть над вечір стояла дуже тепла погода. Пацанва ганяла на велосипедах, народ сидів за столиками відкритих кафе, дівчата в міні, нікуди, крім як заміж, не поспішаючи, фланірували вздовж і впоперек. Рад вибрав на вигляд більш-менш пристойний заклад і присів за вільний столик. Підійшла офіціантка й принесла меню. Він відразу ж замовив «Старопрамен» і попросив підійти хвилин за п'ять. Зупинившись на овочевому рагу й рибі в клярі по-англійськи, поглядом пошукав дівчину, але та вже зайнялася іншим клієнтом. Утім, голод після кількох ковтків трохи вщух, і він спокійно закурив першу за сьогодні сигарету. Остаточно кинути курити поки не вдавалося, але Рад незмінно прагнув скоротити кількість сигарет, викурених на робочому місці, і це давало відчутний результат – пачки «Кептан блек» вистачало вже на цілих три дні.
У такі зустрічі він вірив, ні, він точно знав і неодноразово був учасником таких от приємних збігів обставин, тому й ніколи їм не дивувався. У кафе ввійшла дівчина, що так мило вчора ввечері в приймальні Червоного Дона сміялася з його жарту. Він упізнав її по короткій зачісці й незвичайному кольору волосся.
І тут почалася якась чортівня. Практично всі чоловіки, немов на їхні чола приклеїли магнітики, спробували непомітно для своїх супутниць скосити очі або нахилити голову, проводжаючи її поглядом. Але їхні супутниці, звичайно ж, помітили цю незграбну чоловічу хитрість, і пустили ущипливі коментарі. Чоловіки таки частенько припускаються невиправних помилок, подумав Родіон. Будь-яка жінка на їхньому місці змогла б оцінити людину, яка сподобалася, непомітно для свого ближнього й показово для подруги. Однозначно, переважна більшість жінок цілком справедливо вважають чоловіків повними ідіотами, однак з метою особистої безпеки цю свою думку майстерно приховують, лише у виняткових випадках демонструючи власну перевагу. Звичайно, це стосується лише розумних жінок, дурні роблять це