він остаточно заспокоївся. Ферруанці-конвоїри негайно забрали його.
– І хто ж він, не скажеш мені? Ти ж знаєш його! – підозріло запитав поляк, дивлячись на пульс американця, підсвічений блакитним кольором на голограмі. Сімдесят чотири удари в хвилину. Сімдесят п’ять. Сімдесят дев’ять! Вісімдесят шість! Майкл спостерігав за подіями біля входу в кімнату для допитів…
Далеко за спиною Майкла, на початку головного коридору, промайнув тендерієць. Одночасно краєм ока поляк помітив, як абсідеуми вкотре зірвалися з місця.
Вісімдесят дев’ять! Дев’яносто два!
Саме в цей момент відповідальний почув Виклик від Майкла з проханням не чіпати інопланетян. «Тендерієць у мене за спиною?» – запитав він у Пшемислава, який озирнувся і побачив, як абсідеуми розділилися: два накинулися на невидимого землянина між Ферруанцями, а інші – на тендерійця. Утім, щойно перший абсідеум наблизився до тендерійця на потенційно небезпечну відстань, вмить отримав серію опіків, що примусило його відскочити. Температура тіла тендерійців значно перевищувала як абсідеумську, так і земну. А в місцях потенційної небезпеки ділянки тканини ще нагрівались.
– Сперечаємося, що божевільного тут вже немає? – запитав Майкл.
– Ставлю свою посаду відповідального, що є, – нехитро відповідав поляк.
Майкл хитро зіщулився і промовив:
– Переможець отримує посаду того, хто програв, а той, хто програє, – переможця. Домовилися?
– І чому у мене зникає бажання? – прийняв гру Пшемислав з кривою усмішкою.
Відповідальний відкрив журнал подій Системи місячної колонії і активізував вкладку з найменуванням «Розпорядження». Він помітив, що Майкл щойно наказав Ферруанцям просканувати евотони ув’язненого з метою його ідентифікації.
– Гадаю, щодо невидимості тепер промовчать…
Потім на голограмі прослідувала інша команда, але вже – безпосередньо Системі: зміна треку з плейлиста, який прослуховувався вже не один десяток разів.
– Дірку протреш! Одна й та ж група…
– Вистачає й інших плейлистів, – відповів глава Формації.
– Не помічав, не помічав…
– Скажімо так: «Парк» завжди залишиться для мене особливим…
До кімнати для допитів залишалося декілька кроків, але абсідеуми вже прямували назустріч Поколінню після того, як ознайомилися з результатами ідентифікації, що задовольнили їх. Американець навмисно зачепив плечем найактивнішого прибульця – з розстебнутим комірцем. Абсідеум розвернувся, обурено розвів руки в сторони і промовив одночасно із землянином: «Калпа!»
– Знаєш, – додав лідер Покоління, – адже Ферруанець проаналізував і ваші евотони, які по силі, між іншим, майже не поступаються земним, – Майкл демонстративно підвів брови.
Вони увійшли до приміщення через утворений отвір. Перед Майклом і Пшемиславом здійнявся в повітря і завис на рівні поясу стіл на антигравітаційній платформі. З іншого краю два Ферруанця чекали їхніх наказів.
Простору