на роботу було мало клієнтів, мала час пошукати якісь притулки. Нарешті натрапила на один, замовила таксі та чимдуж запакувала всіх в авто. Добре, що таксист трапився хороший, не лаявся… Одразу ж після виходу з машини до Наталки підбіг якийсь чолов’яга років сорока, почав вічливо допомагати…
– Ох, і багацько ви їх привезли, де відкопали такий скарб…
– Ой, в прямому сенсі відкопала, це вони зараз такі чисті, мама стомлена геть, треба її погодувати…
– А цього ви не даєте?
– Ні, цього беру собі, вам легше буде…
– Та знаєте, мені тут взагалі легше, вони ж такі вірні, милі, незрадливі… і нікому не потрібні…
– Ми тут, значить, вони комусь потрібні…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.