достатньо впорснути в глотку дорослої безмікробної миші порцію Bacteroides, як цукрове виробництво відразу ж поновлюється. Після цього його співробітники використали три типи мутантів B. theta (знову наданих Сельєрс), аби розшифрувати, що ж саме там відбувається. Одній групі безмікробних мишей вони ввели штам B. theta, що не міг безпосередньо прикріпитися до кишкової клітини. Попри це клітини почали виробляти фукозу. Іншу групу безмікробних мишей вони заселили мутантами B. theta, що не могли споживати фукозу, однак кишкові клітини все одно її виробляли. Постачання цієї їжі не почалося лише в мишей, що були заселені моноколонією штаму B. theta, нездатного виділяти конкретний білок, який, за підозрою дослідників, був біохімічним сигналом із проханням про подачку. Іншими словами, цукрове виробництво клітин виникало не просто у відповідь на дотик бактерій або вичерпування запасів фукози. Ключем було повідомлення «погодуй мене» від B. theta, що вмикало мишачий ген, який інакше поринав би в сон після перших кількох днів життя. Це відкриття стало першим чітким підтвердженням колись дуже дивної ідеї Ґордона, що кишкові бактерії можуть безпосередньо контролювати діяльність кишкових клітин.
У 1990-х роках поява методу ДНК-мікрочипів (генних чипів) дала Ґордонові потужний новий інструмент для досліджень. Генні чипи дозволяють ученим сканувати активність тисяч генів одночасно. Вони використовують тисячі флуоресцентно позначених фрагментів ДНК, розташованих у чітко визначених місцях на решітці завбільшки з предметне скельце мікроскопа. 2002 року співробітники лабораторії Ґордона використали «мишачий чип», що містив десь із двадцять тисяч відомих мишачих генів, задокументувавши вмикання сотень цих генів, коли раніше безмікробна миша отримує свою першу порцію B. theta. Як Ґордон і очікував, ці гени включали в себе багато з тих, що залучені в нормальному дозріванні кишкової вистилки. Введення B. theta також вмикало мишачі гени, залучені у виробництві конкретних транспортних молекул, необхідних кишковим клітинам для всмоктування й використання багатьох поживних речовин, наданих їм B. theta та спорідненими бактеріями. Усе це посилило враження Ґордона, що B. theta відіграє особливо важливу роль у сприянні здоров’ю кишечника.
Команда Ґордона завершила секвенування 4779 білкотвірних генів B. theta в 2003-му, у той самий рік, коли й проект «Геном людини» завершив секвенування Homo sapiens. Було виявлено, що понад 100 з цих генів B. theta призначає для пошуку неперетравлених рослинних цукрів, а ще 170 – для розщеплення їх на компоненти, які миша (або людина) здатна засвоїти. B. theta також володіє складним апаратом відчуття, які поживні речовини доступні їй в будь-який конкретний час, аби дібрати правильну комбінацію біохімічних інструментів для поводження з ними.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на