його мурчит помало.
Добре хлопчиковi, гоже,
Котик казку каже й грiэ,
А на дворi – милий Боже!
Що на дворi там ся дiэ!
Оз, яка лиха година,
Вiтер виэ, завиваэ,
Розходилась хуртовина,
Снiгом вiкна укрывыаэ.
– Пiзний час, моэ дитятко,
Треба забавки складати:
Поцiлймось, голуб̀̀'ятко,
Час вже спатоньки лягати.
Хлопчик встал, а котик Мурка
Глянув – знов собi муркаэ;
Байдуже, що вiтер гурка
Мало крiвлю не зриваэ,
Не хлопочиться й хлопчина:
Най там вiтер завиваэ,
Най тьам граэ хуртовина
Снiгом вiкна закривыаэ.
Ходит-бродит дрёма-сон
Возле наших окон.
Близхко-близко к ним подходит
С дремотой беседы водит:
– Где нас нынче приютят?
– Где баюкают ребят!
Ой, ходить сон коло вiкон
А дрiмота коло плота.
Питаэтся сон дрiмоты:
– А де будем ночувати?
– Де хатина тепленька,
Де дитина маленька.
Новости нам спозаранку
День вчерашний приволок —
На завалинки и крыши
Выпал беленький снежок.
Бело поле, белый лес —
Лес принарядился,
К нему дедушка мороз
В гости напросился.
В чистом поле
Беклый снег
Весело искриться,
Будто шубкою одел
Зимнюю пшеницу.
Сосны с шапками стоят —
Радуются солнцу!
Белизной своей блестят
Домиков оконца.
Снег глубокий завалил
Сосны да осины,
По тропинкам не пройти
Чередою длинной.
Может саночки достать
И в лес прокатиться?
Здравствуй, зимушка-зима —
Будем веселиться!
Снежный лес
Как зимний дом
Открывает двери,
Всё порядком-чередом —
Нет зимой потери.
С горки в санках мы слетим,
Весело гуляем!
Как домой мы захотим
И по снегу прибежим
К маме греться чаем!
А за чаем ей поведаем,
Приключенья – были-небыли!
Новину сьогодні зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі призьби,
Біле поле, білий ліс.
Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь, старий та сивий,
Погляда на шлях широкий,
На просторі білі ниви.
Темні сосни та ялини
Простягли далеко віти
поблискують на сонці
Снігом-інеєм укриті.
Сніг глибокий привалив їх,
Темні сосни та ялини, —
Ледве можна простувати
Крізь байраки та долини.
Між дерев не обізветься
Ні звірина, ані птаство,
Та кортить узять гринджолки
І піти в зимове царство.
Там