Жінка у вікні. Е. Дж. Фінн

останнє:

      – І ще я сумую за Лівві та Едом.

      Біна відкладає виделку.

      – Звісно, сумуєш, – каже вона й дарує таку теплу усмішку, що мені хочеться плакати.

      24

      БабуняЛіззі: Вітаю, докторко Анно!

      Це повідомлення з’являється із цвірінькаючим звуком на моєму дисплеї. Я відставляю келих, призупиняю партію в шахи. Виграю 3:0, відколи Біна пішла. Червоний день календаря.

      доктор_тут: Привіт, Ліззі! Як почуваєтесь?

      БабуняЛіззі: Дуже дякую, вже краще.

      доктор_тут: Приємно чути.

      БабуняЛіззі: Я передала одяг Річарда церкві.

      доктор_тут: Впевнена, вони вам вдячні.

      БабуняЛіззі: Так, і цього хотів би й сам Річард.

      БабуняЛіззі: І ще мої третьокласники приготували для мене велику листівку «Видужуйте». Вона просто гігантська. Вкрита блискітками й ватними кульками.

      доктор_тут: Це дуже мило.

      БабуняЛіззі: Якщо чесно, я б поставила за це трійку з плюсом, але цінується сама ідея, а не реалізація.

      Я сміюся. Набираю ЛОЛ,[156] але потім стираю.