ковток.
Другим ковтком став похід до кондитерської. Ґабрієль мріяла про неї відтоді, як довідалася про чаювання. І ось як це було…
Секрети чаювання
Якось Адрієн захворіла, і Ґабрієль сама поїхала до замовниці. Розкішного замку господині вона дісталася близько полудня. Однак з’ясувалося, що клієнтка ще навіть не прокинулася. Ґабрієль застала її в ліжку. Дама в пишному пеньюарі видалася дівчині справжньою королевою. А позолота на бильцях ліжка й безліч прикрас неабияк вразили сироту. То он як живуть клієнтки, котрі приїжджають до крамниці у власних екіпажах!
Певна річ, Ґабрієль завважила, що у величезному замку була всього одна ванна. Не сховалося від пильного ока дівчини й те, що мадам не завадило б як слід вимити волосся. І, звісно, вона побачила плями поту під пахвами майже на всіх сукнях. Але то були дрібниці. Ґабрієль хоч і не поважала мадам за неувагу до гігієни, однак при цьому страшенно заздрила їй. Її впевненості, а надто її причетності до іншого світу – світу, за яким бідна дівчина могла лише підглядати в щілинку.
Заможна дама збиралася переробити кілька суконь. Нічого складного: дещо оновити, десь підшити нові мережива, десь прикрити вишивкою плями. Усе це Ґабрієль вирішила виправити на місці. Так вона провела в замку цілий день і стала свідком п’ятигодинного чаювання. Цю моду господиня привезла з Англії. В Обазіні не було такого звичаю.
Відтоді Ґабрієль охопило бажання випити чаю з тістечками. І щойно Адрієн одужала, дівчата подалися до цукерні «Спокуса». На щастя, накопичених грошей вистачило і на чай, і на доволі дорогі тістечка.
Зі швачки у співачки
Дівчата налагодили власне життя: впродовж тижня вони сумлінно працювали, а у вихідні вирушали на прогулянку. І неодмінно зазирали до цукерні, де пили чай із тістечками, ласували фруктовим морозивом і задивлялися на кавалеристів.
Ці військовики привертали увагу всіх дівчат міста. Браві вояки служили в полку, що розташовувався по той берег річки, на якій стояло місто Мулен. Щовечора красені в одностроях з’являлися на вулицях міста: високі вусані, виряджені в блакитні піджаки, яскраво-червоні шаровари й кумедні кепки з величезними козирками. Коли військові проходили повз, на їхніх кепках кумедно підскакували величезні пір’їни. Дівчата були в захваті від хвацьких молодиків.
Удень кавалеристи вчащали до кондитерських, а ввечері сиділи в кав’ярні «Ротонда». Ґабрієль із Адрієн самі не могли відвідувати «Ротонду», адже це було дуже непристойно. Тож лишалося подругам чекати, коли їх туди запросить котрийсь із красенів у червоних шароварах.
Однак кавалеристи не помічали простих дівчат. Усі вони були аристократами і ходили на побачення тільки з розкішними жінками. Ці дами носили дорогі хутра і золоті прикраси. А що було в Ґабрієль та Адрієн? Самі лишень латані сукні!
Добре все обміркувавши, Ґабрієль вирішила, що вони з Адрієн повинні влаштуватися в «Ротонду» співачками. Згодом вона не могла згадувати цю історію