мого захоплення та прихильності.
– Знаю, що не будеш, – відповів ти, пестячи моє волосся. – Це одна з багатьох-багатьох речей, які я люблю в тобі.
Я підвелась і подивилася на тебе знову.
– Я кохаю тебе, Люсі, – сказав ти.
Це був перший раз, коли ти освідчився мені в коханні. Перший раз, коли взагалі мені хтось освідчився.
– Я також тебе кохаю, – відповіла я.
Сподіваюся, ти пам’ятаєш той день. Це те, чого я ніколи не забуду.
9
За кілька тижнів по тому, як уперше сказали одне одному «Я кохаю тебе», ми з тобою лишились у мене дома самі. Ми вирішили відзначити це, походжаючи в самій лише натільній білизні. Було гаряче: така задушлива липнева спека, що якби моя воля, то цілісінький день я б не вилазила з басейну. Хоча кондиціонер працював на повну потужність, повітря однаково лишалося гарячим. Квартира була така велика, що нам не завадив би ще один кондиціонер.
– Бабуся й дідусь Кейт були справжніми геніями з нерухомості, – промовив ти, коли ми, напівголі, готували омлет. – Коли вони придбали цю квартиру?
– Гадки не маю, – відповіла я, вставляючи кілька англійських мафінів у тостер. – До народження батька Кейт, отже… у 1940?
Ти присвиснув.
Знаю, що ми нечасто там лишалися, але впевнена, що ти пам’ятаєш ту квартиру. Її важко забути. Дві спальні й ванні кімнати були настільки величезними, що затишним куточком, де можна поснідати, ми обрали бібліотеку. Стелі були понад чотири метри заввишки. У ту мить я не оцінювала такі деталі як належить, але за квартиру була вдячна. Кейт вчилася в юридичній школі, і, за словами її батька, дешевше було мешкати тут, аніж сплачувати за прибирання від Нью-Йоркського університету. Для мене це був хороший варіант.
Ми вмостилися на дивані, поставивши тарілки із сніданком на голі коліна. Я сказала:
– Під час навчання в середній школі ми з Кейт приходили сюди, аби відвідати її бабусю. Вона працювала лектором у Музеї мистецтва Метрополітен, доки не захворіла. Вона вивчала історію мистецтва в коледжі задовго до того, як більшість жінок узагалі думали про навчання.
– Я хотів би з нею зустрітися, – відповів ти, зробивши ковток кави.
– Вона б тобі сподобалася.
Ми тихенько жували – мої стегна навпроти твоїх, моє плече легенько торкалося твоєї руки. Для нас було неможливим перебувати разом у кімнаті й не торкатися одне одного.
– Коли повертається Кейт? – прожувавши, запитав ти. Я знизала плечима. Місяць тому вона познайомилася з Томом і минулої ночі, здається, вдруге ночувала в нього.
– Мабуть, нам час одягатися.
Я відчула твій погляд на своїх грудях.
Ти відставив тарілку, закінчивши сніданок.
– Ти не уявляєш, що робиш зі мною, Люсі, – сказав ти, спостерігаючи, як я відкладаю виделку на тарілку. – Увесь ранок ти без одягу. Це наче потрапити до однієї з моїх фантазій. – Твоя рука спустилася донизу, і ти почав повільно пестити себе крізь тканину.
Я ніколи не бачила, як ти торкаєшся себе,