Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні)
елементом громадянського виховання.
Навіть більше, Голодомор набув рис сакральності, окремі публічні дії, пов’язані з ним, мають риси релігійного культу.
Отже, об’єктом дослідження цієї книги є Голодомор в декількох його вимірах: образ події, розповідь про неї (історичний наратив), канонічна форма репрезентації, фрагмент культурної пам’яті – власне, особлива форма культурної реальності, і зрештою – об’єкт і суб’єкт історичної політики.
Матеріал для цієї книги збирався впродовж 6 років, у 2003—2009. У 2017 році, коли виникла ідея перевидати цю книгу, довелося знову поринути у світ першоджерел. Початково тема голоду 1932—1933 років розглядалася як окремий сюжет в більшій праці про переписування і переосмислювання історії на пострадянському просторі.
Події 2007—2008 років і остаточне оформлення Голодомору в особливу форму культурної реальності й державної історичної політики змусили до детальнішого аналізу цього явища. Запланований фрагмент перетворився на книгу. Основний текст написано у червні 2008 – червні 2009, зміни та доповнення додано у грудні 2017 – березні 2018.
Окремі фрагменти цього тексту було оприлюднено в наукових виданнях7, виголошено на міжнародних конференціях у Празі (2006), Москві (2006), Лейпцигу і Римі (2007), Фрібурзі (Швейцарія), Бостоні та Києві (2008), Амстердамі (2009). Деякі ідеї викладено в інтерв’ю українським і зарубіжним засобам масової інформації у публічних виступах в 2007—2017 роках.
Книга складається з трьох частин: в першій йдеться про історію «забування» і реконструкції подій 1932—1933 років, про політичний, культурний та суспільний контекст конструювання уявлень про голод 1932— 1933 років, про появу Голодомору як специфічного дискурсу та особливої форми культурної реальності, про перетворення його на об’єкт і суб’єкт політики, зокрема й міжнародної.
У другій частині на прикладі Голодомору розглянуто питання взаємодії професійної історіографії та політики, тут йдеться про функціонування теми голоду 1932—1933 років в політико-ідеологічному та науково-аналітичному дискурсах, про їхні взаємовпливи, про трикутник «історик – політика – влада».
Третій розділ присвячено науковій деконструкції8 Голодомору, проаналізовано його дискурсивні практики, риторика і термінологія, на прикладі Голодомору розглянуто проблеми взаємодії історичної пам’яті, історії та професійної історіографії.
Питання ролі історії та історика в історичному та історіографічному процесі, які порушено тут, оцінки та аналіз конкретних праць і висловлювань стосуються текстів, а не їхніх авторів.
Чверть століття мого власного дослідницького досвіду переконали мене в необхідності дистанціювати текст від його автора і розглядати цей текст в ширшому суспільному і культурному контексті як вияв і трансляцію цих контекстів, а не лише як вияв особистої позиції автора, яка так само залежить від згаданих контекстів і водночас впливає на них.
Я хочу висловити подяку усім, хто долучився