Кардинал Сліпий. Олександра Киричук

довідуємося про регулярну матеріальну допомогу рідним. Й. Сліпий пересилав грошові подарунки своїм братам і сестрам на свята; покривав всі витрати на лікування туберкульозу і поїздку на південь братові Миколі; оплачував лікування двоюрідного брата Романа та племінника Романа; іншому племіннику дав гроші на велосипед; племінник Володимир просив дядька-ректора позичити 700 злотих на купівлю поля.

      Вагомою подією стало проведення Богословським товариством 1936 р. у Львові унійного з’їзду, приуроченого 300-річчю пам’яті митрополита Йосифа Рутського. Це був період, коли офіційна богословська наука Римо-католицької церкви – томізм – негативно сприйняла виникнення у середовищі католицьких та протестантських теологів релігійного модернізму. У свою чергу боротьба з богословським раціоналізмом і з деякими тенденціями в неотомізмі відродила в католицькій теології схоластичну течію, і томізм знову зайняв провідне місце у богословській науці РКЦ. Черговий унійний з’їзд мав примирити західне і східне богослов’я, апелюючи до абсолютних вартостей, здатних об’єднати «розділений світ», надати йому цілісності і гармонії. Українська греко-католицька богословська школа під проводом Йосифа Сліпого продемонструвала оригінальний національний феномен, що полягав у визнанні заслуг східної теології, особливо Іоана Дамаскіна, і одночасному вияві переваг традиційної схоластично-томістичної католицької теології та поєднанні її з поглядами західноєвропейських філософів-неотомістів. Найбільш помітною ознакою філософування львівської школи богословів УГКЦ стала їх особлива увага до гносеології та онтології, зокрема, до сформульованих Томою Аквінським принципів «гармонії віри і розуму», а також до його обґрунтувань теоцентризму і філософсько-антропологічних положень про сутність людини, душі, свободи, щастя.