Острів кохання. Анна Шила

їй навіть здалося, що вона перестала дихати. Анна блимала очима, відкривши рота. Але ніхто не звертав на неї уваги, аж допоки вона не вихопила у Жульєна келих із пивом і залпом не випила половину. Жульєн здивовано дивився на Анну, а з її очей градом котилися сльози. Офіціант швидко приніс воду. Анна вхопила склянку й осушила її. Лише тоді перевела подих і нарешті змогла пояснити, що трапилося. Усі замовлені Анною страви виявилися занадто пряними та гострими. Так багато було в них перцю та інших приправ. Усі веселилися, лише Анна продовжувала змахувати сльози зі свого засмаглого обличчя.

      На прощання Керол ще раз запросила Анну в гості. Повертаючись знайомою дорогою, Жульєн і Анна купили на десерт великі гранати, їх зернятка танули у роті, наче цукор. А з ними танули й останні дні подорожі Анни у солодку казку.

      Час розлуки наближався невблаганно швидко. Як Анні не хотілося залишитися з коханим, вже за кілька днів вона мала повертатися додому. Жульєн пропонував лишитися, але жінка не могла, бо вдома чекали та хвилювалися батьки, а ще – нова робота.

      Останній вечір видався не таким, як усі попередні. Жульєн вибрав справжній італійський ресторан, де біля озера були розставлені столики з маленькими ліхтариками. Червоні скатертини додавали романтики вечору і створювали ще більш камерну атмосферу. Палали свічки, готувалися десерти. Звучала тиха, спокійна музика. Офіціанти нечутно й швидко обслуговували пару, намагаючись не заважати і не забирати такий дорогоцінний час у двох закоханих. А Жульєну й Анні треба було так багато сказати одне одному. Він зізнався, що вперше в житті йому було так добре з жінкою. Уперше в житті за всю відпустку він ні з ким не посварився. У відповідь Анна могла відповісти лише те ж саме.