точки збирання.
Перша брама сновидінь
У передмові до першого уроку сновидінь дон Хуан говорив про другу увагу як про поступ, що починається з ідеї, яка приходить до нас більше як цікавість, ніж реальна можливість; перетворюється на те, що можна лише відчути, як відчувають фізичний стан; і нарешті розвивається в стан буття, чи галузь практичних можливостей, чи виняткову силу, що відкриває перед нами світи за межами неймовірних фантазій.
Коли йдеться про пояснення магії, у магів є два варіанти. Один – висловлюватись метафорами й говорити про світ чарівних вимірів. Другий – пояснити свою справу в абстрактних термінах із лексикону магії. Я завжди віддавав перевагу останньому, хоч жоден з цих варіантів ніколи не задовольнить раціональний розум західної людини.
Дон Хуан розповів мені, що своїм метафоричним описом другої уваги як поступу він хотів сказати: будучи побічним продуктом зміщення точки збирання, друга увага не трапляється природно, а має бути на меті, починаючи від орієнтації на неї як на ідею і завершуючи спрямуванням до неї як до стабільного, контрольованого свідомістю зміщення точки збирання.
– Зараз я навчу тебе першого кроку до могутності, – сказав дон Хуан, починаючи свою настанову з мистецтва сновидінь. – Я навчу тебе творити сновидіння.
– Що означає творити сновидіння?
– Творити сновидіння означає мати певний і практичний контроль над загальною ситуацією вві сні. Наприклад, тобі може снитися, що ти в класній кімнаті. Творити сновидіння означає, що ти не дозволяєш сну перемкнутися на щось інше. Не стрибаєш з класної кімнати в гори, наприклад. Інакше кажучи, ти контролюєш вигляд класної кімнати й не дозволяєш їй зникнути, доки сам цього не захочеш.
– Та чи можливо таке зробити?
– Звісно, можливо. Цей контроль нічим не відрізняється від контролю над будь-якою ситуацією в наших повсякденних життях. Маги звикли до цього і встановлюють його щоразу, коли хочуть, чи коли їм це треба. Аби звикнути до нього самому, ти повинен почати з чогось дуже простого. Сьогодні вночі, уві сні ти повинен дивитися на свої руки.
Більше в усвідомленні повсякденного світу про це майже нічого не було сказано. Пригадуючи пережите в другій увазі, я, однак, виявив, що між нами відбувалась більш інтенсивна дискусія. Наприклад, я висловив свої почуття з приводу абсурдності завдання, а дон Хуан запропонував підійти до нього як до квесту – чогось розважального, а не урочистого й відразливого.
– Ти можеш вкладати в розмови про сновидіння всю свою серйозність, – сказав він. – Пояснення завжди схиляють до глибоких роздумів. Та коли вже бачиш сновидіння, будь легким, наче пір’їнка. Сновидіння має виконуватися на совість і серйозно, але зі сміхом і впевненістю людини, котрій нема про що турбуватися в цьому світі. Лише за таких умов наші сни можуть дійсно перетворитися на сновидіння.
Дон Хуан запевнив мене, що обрав мої руки довільно