сприйняття людства. Він навіть вважав, що у своїх забобонах вогнеземельці чимось схожі на матросів «Бігля», і звинувачував у їхньому низькому рівні матеріальної культури егалітарну політичну систему. Хоч він не надто знався на політиці, у сфері науки Дарвін випереджав свій час.
Дуже важливо, що в дискусіях про те, що визначає людську природу: спадковість чи виховання, Дарвін схилявся до останнього. Навіть аборигенів Вогняної Землі, хоч би якими жахливими вони видавалися у своїй первісності, він вважав представниками того ж виду, що й команда «Бігля». В останньому розділі свого щоденника він критикує варварську работоргівлю, поширену в той час на Американському континенті, з небувалою різкістю висловлюючи свою думку стосовно рівності всіх людей: «Часто намагаються пом’якшити уявлення про рабство, порівнюючи становище рабів зі становищем наших найбідніших громадян: якщо причина їхніх злиднів криється не в законах природи, а в наших державних інститутах, то це наш великий гріх…».
Але якщо всі люди на Землі належать до одного виду, як пояснити разюче різноманіття кольорів шкіри, форм, розмірів і культур? Де зародився наш вид і як наші предки заселили такі віддалені куточки Землі, як Кейптаун, Сибір і Вогняна Земля? Відповіді на ці питання довелося чекати ще 150 років, і прийшли вони до нас манівцями через кістки, кров і ДНК.
Що ми розуміємо під біологічним видом? Із середини XX століття стало загальноприйнятим визначення виду як групи особин, що схрещуються (або здатних схрещуватися, якщо йдеться про види, поширені на великій території) між собою. Іншими словами, якщо у вас є можливість разом давати потомство, ви належите до одного виду. У Дарвіна, який писав задовго до прийняття цього класифікаційного визначення, не було жодного сумніву з приводу спільності всього людства. До кінця своєї мандрівки він став затятим прихильником скасування рабства, яке на той час уже було заборонене у Британії, хоча дискусії стосовно цього питання продовжували вирувати у Сполучених Штатах та інших країнах. Однак багато людей дотримувалися інших поглядів, палко відстоюючи ідею поділу людства на окремі види і підвиди. Уперше цю ідею сформулював на початку XVIII століття шведський ботанік Карл Лінней, який узявся класифікувати всі живі організми нашої планети. Надзвичайно складне завдання, однак Ліннеєві вдалося чимало досягти. Окрім інших нововведень він створив систему біологічної класифікації, засновану на подвійних назвах, що її біологи використовують і донині. Латинські назви, які складаються з назви роду і виду, як-от, приміром, Homo sapiens, знайомі нам ще зі школи.
Лінней визнавав, що всі люди належать до одного виду, але запровадив додаткову підкласифікацію для того, що він розумів під поняттям рас, або підвидами людства. Вона охоплювала afer (африканців), americanus (корінних жителів Америки), asiaticus (жителів Східної Азії) та europaenus (європейців), а також нечітко означену і відверто расистську категорію monstrosus[9], котра охоплювала,