холодно
і дощ із серця ллється
та то не дощ
то тільки так здається
то мої невимовні
гарячі
сиві краплі
сліз
ти знаєш які
солоні
із димом
гіркі
ось і ти
пахнеш жінками
дай затягтися
пліз
я бачу
тільки твої черевики
високі
чорні
як два круки
дуже дорогі
а очі підійняти
несила
ти сміявся і казав
дитя провінційне
то не просто черевики
то кльові краги
мала ще ти
а я на байку
в них їздив до Праги
там дівки абалдєнні
і пиво нормальне
рости студентко
ну я пішов
сама знаєш
врем’я воєнне
ще треба
відтягтися
хоча і ти нічого собі
ну давай
па-па
а як же я
куди мені іти
не збагну відразу
повіситись
газ в кухні пустити
у ванні втопитися
по венах бритвочкою
зробити щеплення
проти сказу
чи може напитися
чи вити
і що я маю
біль у серці
прокушені губи
до краплі випиту образу
виходу нема
є тільки спогади
розмиті
невеселі такі
як міські графіті
так що робити
скажіть по секрету
уже б і послала тебе
та коли бачу
як ти прикурюєш
сигарету
ну просто
як мій батько
я знову ладна
цілувати
твої сліди
ну що ти
душу
з
мене
витрушуєш
ідеш
іди
1 березня, понеділок
Написав для Мар'яни відповідь, підбадьорливу, таку, щоб не відвернути молоде пагіння від поезії раз і назавжди, як то у нас не раз бувало. Я ж то добре знаю, як делікатно треба поводитися із вразливою молоддю.
«Дорога Мар'яно!
Вірш ваш, в цілому, гарний, видно, що писано щиро, емоційно, на зламі душі. Однак я, як знаний представник класичної школи в поезії, порадив би вам відійти від новомодного верлібру, непотрібних жаргонізмів, засуржикованості і перейти на традиційне римування. Що я і всім раджу. Повірте, так воно і краще буде, і надійніше. Я вашого вірша розумію. Але чи зрозуміє його читач? От і Михайлові вашому він не зрозумілий. Та не переживайте ви так за свого Скаженого Мігеля, ще приповзе до вас на колінах. А зробити це буде просто, адже він сам вам натякнув про свої уподобання, от і хваліть його мотоцикла, і щось там почитайте про них, скажіть якось принагідно, що вам «Харлей-Девідсон» дуже подобається.