те саме. Це так само, як «одяг» та «плащ» означають те саме, оскільки мають одне визначення. Тож якщо «людина» і «не-людина» – одне й те саме, то й «бути людиною» і «не бути людиною» означатиме одне й те саме. Однак було показано, що вони означають різне.
Отже, якщо правильно про щось сказати, що це людина, то необхідно, щоб це була двонога тварина [30] (адже саме таким, як було сказано вище, є значення слова «людина»). Якщо ж це необхідно, то неможливо, щоб це не було двоногою твариною (адже «необхідно, щоби було», означає «неможливо, щоб не було»). Тож неможливо, щоби було водночас правильно сказати, що одне й те саме є людиною і не є людиною.
І те саме твердження вірно щодо виразу «не бути людиною», [1007a][1] адже «бути людиною» і «не бути людиною» означають різне, так само як «бути білим» і «бути людиною» означають різне; тільки тут відмінність є значно більшою, тож тим більше вони означають різне. Якщо ж [5] скажуть, що «біле» означає те саме, що й «людина», ми знову скажемо те, що було сказано раніше[55], а саме: тоді все буде одним, а не тільки те, що протистоїть одне одному. Якщо ж це неможливо, то випливає те, що вже було сказано, якщо наш опонент відповідатиме на запитання.
Проте якщо він, коли його просто запитують, додає заперечення, то це не є відповіддю [10] на питання. Справді, ніщо не перешкоджає тому, що одне й те саме було і людиною, і білим, і ще безліччю інших речей, але, коли запитують, правильно чи неправильно казати, що це людина, відповідь повинна мати одне значення, і не потрібно додавати, що воно є також білим і великим. Адже неможливо перелічити безконечну кількість наявних випадкових властивостей; то нехай він або перелічує всі, або не називає жодної. І подібним чином, навіть якщо та сама річ безліч разів є людиною і не-людиною, все ж таки, відповідаючи на питання, чи це людина, не слід додавати, що водночас це також не-людина, якщо тільки не запитується про всі інші випадкові властивості, наявні чи ненаявні. Якщо ж [20] опонент чинить так, то він руйнує умови обговорення предмета.
Узагалі ті, хто так говорять, відкидають сутність і чимбутність. Адже їм доводиться з необхідністю стверджувати, що все є випадковими властивостями і що ніякого «бути власне людиною» чи «бути твариною» немає. Справді, якщо є щось таке як-от «бути власне людиною», то це не може означати «бути не-людиною» або «не бути людиною» [25] (і те, і друге є запереченням цього [твердження]), адже це визначення означає щось одне, а це одне є сутністю чогось. Вираз же «означати сутність» має смисл «не бути чимось іншим». Якщо ж для сутності «бути власне людиною» означатиме або «бути власне не-людиною», або «не бути власне людиною», то «бути власне людиною» означатиме щось інше. Тож прихильникам такого погляду необхідно доведеться казати, [30] що не може бути такого визначення сутності, а натомість усе є випадковим. Адже цим відрізняються сутність і випадкове. Так, біле є для людини випадковою властивістю, тому що людина є білою, але не білістю як такою. Якщо ж всі твердження стосуються випадкового, то не буде нічого першого, чому все приписується,