це для нас не просто дарунок, а неймовірний успіх. Тепер ви будете ще й поліцейським.
– Але тоді я не зможу бути з усіма побратимами!
– Кожен виконуватиме свою роботу, і ваша – не буду говорити, що вона найважливіша; кожен старається, – нам дуже потрібна і помічна. Знаю, що важко. Можливо, навіть найважче, аніж іншим, але її можете зробити тільки ви.
Федір зітхнув. Останнє сподівання на те, що крайовий комендант скаже «ні», зникло.
– Тобто мені згоджуватися? – востаннє запитав він.
– Обов’язково! Це потрібно для спільної справи.
– Добре, але якщо мене примусять йти проти своїх, я звільню свій пістолет проти того, хто мені це накаже.
– Ви цього ніколи не зробите! – жорстко мовив Андрій Мельник. – А втім, я гадаю, що ваш підкомісар досить розумна людина, щоб цього не допустити. Тому, Федоре, вам мій наказ: усе, що буде відбуватися найближчими днями, вас не обходить. Ваше завдання – вживатися і виправдати велику довіру, висловлену вам поліцейським начальством.
Як виявилося вже наступного дня, від Федора Мороза нічого й не залежало. Отримавши від нього – та й від інших українців, яких було не так уже й мало, – згоду на перехід до поліції, його відправили на місячні курси в Люблін, звідки він повернувся вже старшим постерунковим. Від дружини Ольги Федір дізнався про події, котрі відбулися у Львові під час його відсутності.
Дані, передані ним Андрієві Мельнику, стали поштовхом для компанії у газетах, причому не лише українських. Якщо газета «Діло» прямо звинувачувала у смерті Басараб польських поліцейських і конкретно комісара Міхала Кайдана, то польські газети не могли зрозуміти, як таке могло статися у «чи не найдемократичнішій країні Європи». Такі слова газета змушена була написати після того, як ексгумація виявила на тілі жінки численні синці, гематоми та переломи.
Після ексгумації Ольгу Басараб перепоховали на Янівському цвинтарі. На похороні зібралося декілька тисяч львів’ян і кількасот поліцейських. Хоч влада і заборонила будь-які виступи, після поховання відбувся мітинг, де перед поліцією вимагали покарати винних у вбивстві (а в тому, що це було вбивство, ніхто з українців не сумнівався, версія про самогубство навіть не розглядалася).
Слідство, відкрите за фактом смерті Ольги Басараб, велося мляво. Справа так і не була передана до суду. Військова поліція активно зайнялася виявленням її спільників, які подавали їй інформацію військового характеру. Її фото були розіслані для упізнання. Підозри падали на канцелярських службовців та колишніх українських офіцерів. Слідство намагалося довести наявність розгалуженої націоналістичної шпигунської організації на території Польщі.
Упродовж березня і квітня кримінальна поліція заарештувала багатьох українців Львова, причому наголос робили на тих, хто служив у Галицькій армії. Федір Мороз зрозумів, що рішення піти працювати в поліцію врятувало його від долі інших.
На початку квітня суто випадково комісарові Кайдану вдалося вийти на крайового коменданта Начальної Команди Андрія Мельника.