каже: «Брате, якби я багатий,
То оддав би все золото
Оцій Катерині за одну годину».
Дивуються селяни.
ГОЛОТА
Другий каже: «Друже, якби я був дужий.
То оддав би я всю силу…
Оцій Катерині…
На цьому вистава зупиняється.
ГОЛОСИУ НАТОВПІ
Тікаємо! Ховайся!
Не ворушаться ГОЛОТА і ГОЛОДАНЬ. Погляди не відриваються від вершників…
Казка зупиняється. Не зупиняється життя. Коні перетворюють ХАТУ на уламки (макет ХАТИ – іграшкова ХАТА має три фази руйнації: друга фаза – ХАТА без даху, третя фаза – купа уламків).
Крізь вікно вертепу ми бачимо: до решток ХАТИ підходить ВАСИЛЬ і КАТЕРИНА. КАТЕРИНА схиляється над купою сміття, підіймає глечик.
ВАСИЛЬ розгрібає уламки, знаходить стіл. Стіл на долоні ВАСИЛЯ.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Порушення масштабів, – в цьому випадку співвідношення розмірів людини й хати, людини та коня – один з основних способів встановити «правила гри», що будуть надалі керувати у фільмі силами природи та історичних законів, будуть рухати сюжет, інколи зменшуючи значення звичних величин, інколи збільшуючи їх.
Василь і Катерина навіть налякатися не встигають. Вони здивовані.
В руках у КАТЕРИНИ глечик, на долоні у ВАСИЛЯ – стіл.
Стоять ВАСИЛЬ з КАТЕРИНОЮ де стояли, а ХАТИ вже немає.
Друга ХАТА
День. Прокидається пісня – жіночим голосом.
ЖІНОЧИЙ ГОЛОС
Чорні очка, чорні очка, як терен…
Заюрбилася толока вдруге.
ГОЛОСИ
Чорні очка, як терен, як терен, як терен,
Коли ми ся поберем-поберем?
Великий плетений кошик підсувається під хвіст теляті. Чекають не довго. Теля ляпає в кошик з-під хвоста. Двоє чоловіків додають наляпане до замісу толоки.
ЧОЛОВІК
Підходьте на толоку!
Двічі запрошувати не доводиться. Дорослі й молодь починають свій звичний танець у глині.
Діти починають свою власну толоку: придивляючись до того, як робиться «доросла» ХАТА, вони невміло беруться і до своєї – «дитячої» ХАТИНКИ: хтось ставить кутові опори з гілочок, хтось заплітає стіни лозою, хтось підіймає крокви, перев’язує їх жердинами…
Дитяча ХАТКА виходить кривенька, незграбна. Діти продовжують, поспішаючи за дорослими. Хтось в’яже солому для стріхи, хтось закидає стіни глиною – добре, що поруч, як зразок, товчеться справжня толока… Ось вже видно і кінець «дитячої» толоки – кривенька ХАТИНКА для собаки ЛАТКИ.
Обдивилися діти, а доросла ХАТА вже стоїть там, де й стояла. Стоїть друга ХАТА у два віконця для Василя і Катерини на тому ж місці, де стояла перша, наче й не відлучалася.
Дитяча ХАТКА також має свого хазяїна: зсередини виглядає ЛАТКА.
Вечір. І знову вертеп! Знають артисти: де толока – там і вечеря. Або сніданок. Відкриваються ставні верхнього поверху вертепу – у двох віконцях з’являються ГОЛОТА і ГОЛОДАНЬ.
ГОЛОТА
Один