Пес зрозуміла, що він не жартує. За два місяці мовчання вона вже була ладна говорити з власною тінню, з мишами в коморі. Телевізор більше не вмикала, бо боялася. Але телевізор був тільки початком її душевного вдосконалення.
Наступним етапом стала їжа – не можна було багато їсти, бо травлення заважає пізнанню Бога.
Для Пса це був удар нижче пояса. Їсти вона любила чи не найдужче в світі. Власне, їжа для Пса була єдиним доказом існування вищих сил. Якщо вона має що сьогодні з’їсти – значить, Бог існує, і Він добрий.
– Їсти можна лише чорний хліб, – казав Псові чоловік, – щоб я не бачив удома білого хліба. Забудь про м’ясо і ковбаси. Деколи можна з’їсти яйце, не часто. Рис не можна їсти, бо він із Китаю, а там у Бога не вірять. Картопля, квасоля – дозволяю. Але найкраща їжа для віруючої людини – все-таки чорний хліб. І вода. Ти розумієш, про що я?
Пес крала в чоловіка дрібні гроші, купувала собі сардельки в єдиному на все село магазині й нишком наминала їх уночі, коли чоловік спав мертвим сном праведника. Вона не знала, скільки часу чоловік не говоритиме з нею, якщо впіймає на сардельках, але відчувала, що довго.
Пес почала всього боятися, їй снилися страшні сни, в яких вона висить, як Ісус Христос, розіп’ята на хресті, а весь світ довкола всипаний сардельками і политий кетчупом.
Також Псові заборонялося вдягати футболки з коротким рукавом, користуватися гігієнічними прокладками під час менструації, співати, хотіти побачити рідних і навіть дзвонити до них. Не можна було голосно сміятись, але Пес і не хотіла, мити волосся частіше, ніж раз на місяць, курити (чого Пес навчилася з Лєною і тепер мусила покинути), перечити чоловікові, бо він – намісник Бога на землі, і навіть дивитися йому в очі, бо на Бога не можна дивитися, це гординя.
За всі провини, щоб уникнути непорозумінь, згодом було складено чітку систему штрафів, коротко та ясно записану на аркуші паперу. Цей папір було прикріплено магнітом до дверей порожнього холодильника.
Мовчання було не єдиним видом покарання. Також – голодувати тиждень або два, стояти на колінах і – це було особистим ноу-хау Псового чоловіка – всю ніч тримати над головою на витягнутих руках старі вхідні двері.
Найчастіше Пес плакала. Іноді чоловік її заспокоював. Він говорив так:
– Плач. Сльози – це очищення. Вони вимивають із тебе непокору Господу нашому. Ти мусиш зрозуміти, що ти зла. Ти розумієш мене?
Пес кивала головою, що так, що розуміє.
Коли якось у гості до Пса приїхали мацюпуська мама і батько без руки, Псовий чоловік не впустив їх до хати. Тоді батьки написали заяву в міліцію, і наступного дня міліціонер прийшов з’ясовувати ситуацію. Він сказав Псові, що вона може піти з ним, якщо захоче. Пес відмовилася.
– У мене є інформація, – сказав міліціонер, – що ваш чоловік із вас знущається. Це правда?
– Неправда, – відповіла Пес. – Він мене не б’є.
Усе закінчилося років через три. Лєна тоді вступила до університету.
Псовий чоловік сказав їй:
– Ти