їх, виточуючи красивої форми довгі ноги, як би зараз сказали, ноги манекенниці. А мати в той час працювала мочалкою. Сонце, фіолетове, наливаючи повітря ультрамарином, сповзало за пласкі дахи. Тоді Ілона, задихаючись, сказала:
– Мамо, ти ще не терла там.
Це вона сказала холодно, тримаючи розроєні почуття та думки, і Анастасія почала працювати ніжно між ногами губкою, потім, наче про щось здогадуючись, завмерла на хвилину і продовжила далі, проказавши:
– Ти там зовсім вже доросла. Скоро сама будеш…
– Так… Тоді давай…
– Облиш.
І мати поплескала її любовно по голій задниці. Сестра витанцьовувала перед дзеркалом, то збираючи на голові волосся, то пускаючи його попелястими водоспадами на дорослі вже плечі. Розставляла ноги, показуючи пух між ногами та рожеву плоть, нагиналася, викручувала сідницями: вона відвідувала драматичний гурток. Потім тихо промовила, мабуть, нічого не помітила або не звернула уваги, що холодно, і зачинила двері. Фіолетове сонце рожевими павуками лягало на сніг. Мати вже поклала її на тапчана і натирала якоюсь цілительною маззю, рецепт котрої написала їй почтенна генеральша. Ілона дивилася на червоне сонце, що залітало в проймища між будинками, нічого не думала, бо мріяти розучилася змалку, якось почувши від батька, що від пустопорожньої мрії та балачок одні нещастя. І тут з нею сталося те: тілом пробігла легка судома, потім тіло обсипало сиротами, в голову шугонуло, і вона оп'яніла, провалюючись на миттєвість у насолоду, до цього ще не знану; коли отямилася, їй видалося, що пройшли роки, але то були секунди: в роті сухо, світ якийсь мізерний, наче звузився, і таке інше, що слідує відразу за першим оргазмом. Це було до зустрічі з генералом Пашею. Потім вже з'явився він. Це вже не про генерала Пашу, убієнного чеченським партизаном.
Анастасія, солодка блондинка, чистокровна, а не фарбована, еліта в кількох поколіннях, якщо зважити на час, який пройшов від переляканого натовпу матросні, що брала Зимовий палац у далекому Петербурзі. Анастасія з упередженим волооким поглядом зелених непроникних очей, з античним профілем, з віршами Кітса на устах і зі снами про Вознесенського, з талією Юнони, грудьми Афродіти, обличчям цариці Савської повзала серед гостей з грацією шовкової гусениці і натрапила на молодого чоловіка в картатій сорочці, з важким селянським обличчям, але не звітреним, таким, як бувають обличчя селян середньої смуги. Він вразив її цільність. Ця потолоч, яку вона так і називала, що зібралася на її день народження і грала на гітарах заборонені пісні, в той час як їхні батьки запроторювали або відправляли на довічне життя до Сибіру за подібні куплетики цілі ешелони. Але час всього минає. Все так нагадує карну хроніку. Нам не лишили виходу, показавши, де він, той вихід, знаходиться. Тож за короткий час встигли вихолоститися, перейняти такі-сякі звички, а тому не без підстав маман мала статус світської левиці, яка нічогісінько не тямила у житті, дала одурити себе простому