Невеличка драма. Валер’ян Підмогильний

сумнів, чи не пустився я сьогодні в міркування та суперечку з підсвідомого бажання висунутись перед дівчиною, з якою ти мене сьогодні познайомив.

      – А що ти думаєш… – жваво почав Льова.

      – Я думаю, що це безглуздо й смішно, – сухо урвав його біохімік.

      Коли Славенко вийшов, у кімнаті ще на хвилину лишилась якась нашорошеність, немов по одвідинах офіційної особи, що з’явилась у неприємній справі.

      – Намолов сім мішків… – пробурчав нарешті кооператор.

      – Язика доброго має, – сказав Дмитро.

      Марта підвелася з ліжка.