то в безвісті пропадає.
– Весна приходить на молодих подивитися, а старим осінь пуд ноги золотеї монети кидає, та тєжко до них нагинатися.
– Скільки стежок ни сходив би, а тико їдна тобі ноги поцілує.
– У кого десять правд у хаті, в того чорт на покуті сидить.
– Прийде сивий дід, то йому вже не поморгаєш; от він прийшов, а так хочеться гинчим його побачити.
– Життє як поле: як зореш, так і вродить, що посієш, такий і сніп буде.
– Сій зерно, а думай, що золото, то й хліб тобі солодким буде.
– Із двох зол вибереш менше – виросте й покусає.
– Хай благословляє мати на благословенне, бо од слова доброго зранку до вечора жити хочеться, а од недоброго до ранку ни заснеш.
– Дослухайся до крику, в ньому тоже слова знаходяться, навіть якщо їх не почуєш.
– Людина, що вертається з півдороги, як дерево, що раптом рости перестало. Тико що ми знаємо про дерево, чого воно тремтить, бідолашне, за літньої погоди?
– Сиділо, кажуть, на слові двоє слів, присіло третє, затим четверте, п’яте, а де слів забагацько, тісно їм, падають і розбиваються, а об теї скалки раняться люди.
– Що забув ізранку – увечері вже згадаєш по-новому, озирнешся й згадане ни побачиш.
Пелагея-словниця
Складник із найхарактерніших слів західно-поліського діалекту, які вживала Пелагея Кусько, а також її слова-новотвори.
Аліганцький – інтелігентний, панський, вельми делікатний, особливий.
Бабити – приймати пологи, перерізати пуповину.
Бабниця – повитуха, жінка, що перерізує пуповину.
Бакунник, бакунщик – той, хто садить (вирощує) тютюн (бакун), завзято палить тютюн («Ото мій Федько вже бакунщик!»).
Баранець – хлопець із волоссям, що дрібно в’ється.
Бахур – позашлюбний хлопець.
Бидло – корови, худоба.
Блимуха – та, що часто моргає.
Блізірувати – удавати, задарма пишатися («Що вона з сибе блізірує велику цяцю?»).
Блутало – той, хто говорить невиразно, заплутано.
Боцюнець – маленький лелека (бусол, чорногуз).
Бристальовий – вартісний.
Бульбовище – поле, з якого зібрали бульбу (картоплю).
Бурчєк – вічно незадоволений, буркотун.
Валькуватий – непоспішливий чоловік.
Ведмеді – ожина.
Вердзігіль – непосида, вертун, постійно в русі.
Вирискуха – сварлива жінка.
Вихур – непосида, швидкий хлопець.
Воробцюх – горобець.
Ворожайка, ворожниця – жінка, що вміє ворожити.
Воропаха – бідний чоловік, жінка, дитина, яких треба пожаліти (близьке до горопахи).
Ворохба – тривога.
Ганина – промова з ганьбою когось.
Ганити – соромити.
Гвавтоньки – дуже нетерпеливо, поспішно.
Годзікало – базікало, говорун.
Голчатниця – сосна, а також маленька сосонка, рясно всипана голками.
Гомачка