йому можливість слово сказати, значить у нього є шанс.
Ще кілька хвилин тому хлопці відійшли в сторону аби не муляти очі перехожим. Розповідь Лесика вони слухали поміж березами у парку.
– Ну ти і плуг! – зробив висновок Каратаєв, коли Лесик закінчив свою оповідку. Щось придумати своє Петро одразу так і не встиг. Тож розповів усе як було, щоправда свій переказ прикрашав негативними епітетами, спрямованими проти Сєдакова. Втім, Каратаєв, схоже, умів факти відділяти від епітетів, про що й власне свідчила його репліка.
Гарника ще важче обвести довкола пальця, але він був менш категоричним. На його обличчі читалося невдоволення, однак Степан не став давати оцінки діям свого товариша.
– З тобою усе ясно. – сказав Гарник, звертаючись до Лесика. – А тепер скажи мені де можна знайти цього Сєдакова?
– А навіщо він тобі? – здивувався невдаха.
– Як це навіщо? – розізлився Гарник. – У нього мій пістолет. Зброя мені потрібна. Треба ж мені чимось налякати військових інкасаторів. Те, що у них автомати незаряджені, ще не означає, що їх можна взяти голими руками.
У ці хвилини пухкенькі щоки затійника пограбування ще більше заокруглилися. Було зрозуміло, що терпіння його не безмежне.
– Степане, а без цього пістолета ніяк не можна обійтися? – якомога делікатніше поцікавився Лесик.
– Ніяк. З вилами на інкасаторів не підемо. Нам усім потрібно мати в руках вогнепальну зброю. Тим паче, що офіцер у інкасаторів таки матиме заряджений пістолет. Так що кажи де можна знайти цього Сєдакова?
– Він біля залізничного у «Трьох валетах» постійно тусується. Це його гадюшник. Але якщо ти надумав і справді з ним поговорити, то це безнадійно.
– Це вже не твої проблеми. Покажи нам де ті «валети» і можеш бути вільним.
«Три валети» відкрилися лише рік тому. Гарник, який служив у війську ще не встиг наслухатися про цей заклад.
– Вадим знає. – Лесик кивнув на товариша.
– Знаю. – підтвердив Каратаєв. – Але тобі так легко зістрибнути не вдасться. – звернувся він до Петра. – Ходи покажеш.
– Але ж він мене приб’є. – заскиглів невдаха. – Я вже сьогодні один раз побував у його руках.
– Ходімо. – наказав Гарник. – Почекаєш десь на вулиці. А ми з цим Сєдаковим удвох з Вадимом і розберемось. Сьогодні заберемо у нього пістолет, а завтра накинемо план пограбування.
Діватися було нікуди. Тим паче, що в компанію ніби беруть. Лесик погодився. Щоправда, вже біля самих «Трьох валетів» спробував переконати друзів:
– А може не варто? Сєдаков не такий простий як вам це здається.
– Не тряси штанками. – порадив безстрашний Гарник. – Не мине і року, і усе це місто буде у наших руках. От згадаєш колись мої слова. Зараз головне тільки інкасаторів успішно взяти для того, щоб мати стартовий капітал.
– Твоїми устами та й мед пити. – зітхнув Лесик перед тим як залишитися наодинці.
Розділ 4
Олексій Сєдаков був бандитом широкого профілю. Він