ТИЖНІ
Березневі мжички.
Березневі хмари.
Попід ними люди
ходять як примари…
Отака погода.
Зовсім не дитяча.
А поночі – вітер
й музика котяча.
Березневі хуги
скімлять як ніколи…
У вікні зоріє:
треба йти до школи.
Будь-які супроти
марні відговірки.
Березневі тижні —
волі перевірки.
НЕДОСВІТ
Знову недосвіт.
Зимна мана.
Досі не має
міці весна…
Сонячні миті —
досі як мить.
Ледь звечоріє —
миттю зимить…
Криги ламкої
леза сторчма.
Скрізь там де віти —
біла кучма…
Протистояння
дій і бездій…
Боре недосвіт
силу надій…
БІЛЯ НЕБА
Житель міста я. Мій дім —
п*ятиповерхівка.
Над балкончиком моїм —
дерева верхівка.
Голубина висота
почуття лоскоче.
Все чудово ніби, та
у село охоче
їду я у вихідні,
чи святкові днини:
гостювати у рідні.
Кличуть полонини,
ріки, гори і поля,
дідова криниця,
пресвята моя земля,
що, бува, і сниться…
Тут дитятком перший крок
я зробив – коли ще…
До небес і до зірок,
вірю, тут я – ближче.
КОРОЛЕВА СЦЕНИ
(пісня)
Кажуть старші —
я мала унікальна.
Хто який, а я —
а я музикальна!..
Я співаю про село
своє рідне,
і про те – яке воно
своєрідне!..
Приспів:
Пророкують мені
сцену далеку…
А мені б —
побіля школи лелеку!..
І співанку що така
тріпотлива!..
І на сцені у селі
я щаслива!..
Щойно вранці
я від сну підвелася —
соловейком я
дзвінким завелася…
Я співаю що душа
замовляє!..
Це вона зі світом
так розмовляє!..
Приспів.
ПІСЕНЬКА ШКІЛЬНА ТРАВНЕВА
(пісня)
Квіточки на квітниках.
Зелен шовк травиця.
Майже літо – відгула
перша громовиця.
Приспів:
Благодать!.. – сплітає час
дні нам у віночки!..
Ми Карпатської Землі
доньки і синочки!..
На подвір’ячку шкільнім
геть усі ми діти.
Небу, сонцю і пташкам
воля нам радіти.
Приспів.
А майне перерва – нас
вчителька вітає.
Тиша в класі – чути он
муха як літає…
Приспів.
ЕЛЕКТРО
Композиція весни!..
Грім