Пісні. Дмитро Павличко

      КНЯГИНЯ[1]

      Вкрила нашу землю сарана погана,

      Молода княгиня йде в полон до хана.

      Горе рабам, горе рабам!

      Ой, не йди в неволю, молода княгине,

      За твою свободу наше військо гине.

      Не пішла б я, діти, до страшного брану,

      Та вигризли пута на рученьках рану.

      Горе рабам, горе рабам!

      Ой, Боже, мій Боже, що сталося з нами —

      Обернені в попіл городи і храми.

      Полягли кістками воїни святії,

      Я іду в неволю з арканом на шиї.

      Горе рабам, горе рабам!

      Земле моя рідна, я за тебе гину,

      Щоб живі здобули волю й батьківщину.

      Дайте перед смертю ще на світ поглянуть,