– довголіття» (Сирах).[132]
А як же ж не втратити, коли замість послуг кривдить друзів і родичів, близьких і далеких, свого роду-племені й чужоземців? Як же не кривдити, коли завдає шкоди суспільству? Як же не завдати шкоди, коли кепсько виконувати обов’язок? Як же не кепсько, коли немає впертого завзяття й невтомного труда? Звідки ж візьметься труд, коли немає охоти й ревності? А де ж ти візьмеш охоту без природи? Природа – це первовічна всього причина й саморухома пружина. Вона – мати охоти. А охота – це горіння, схильність і рух. Охота гірше неволі, як каже приказка. Вона прагне до труда й радіє йому, як своєму синові. Труд – це живий і невсипущий рух усієї машини доти, доки не довершиться та справа, що сплітає своєму творцеві вінець радості. Коротко кажучи, природа запалює до справи й зміцнює в труді, роблячи його солодким.
А що ж таке ця природа, як не той блаженний у людині дух, про який Бог казав Мойсеєві: «Ось Я посилаю ангела перед лицем твоїм… Стережися перед лицем його і слухайся його голосу! Не протився йому, бо ім’я Моє в ньому».[133]
Велика це річ: «Ім’я Моє в ньому».[134] Боже ім’я і Його єство – одне й те саме. Тому й велить вдивлятися в самого себе й слухати цього наставника, який ясно показує все потрібне. Як можна здогадатися, це той, хто каже: «Без Мене нічого чинити не можете».[135]
Ось це і є вступити з Богом щасливо в стан, коли людина не за своїми примхами й не за чужими порадами, але, вдивившись у саму себе й послухавши Святого Духа, що живе в ній і кличе її, іде за таємним його покликом, бере й виконує той обов’язок, заради якого вона й з’явилась на світ і до якого призначена самим Всевишнім.
Чи не все кругом сповнює вічносуще Боже єство? Є воно в кожній людині. Є і в тобі, і з тобою. Що ж воно робить? Послухай Соломона: «Твій Дух нетлінний у всьому. Ось чому тих, що падають, Ти караєш легко і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в Тебе».[136] Бачиш, що те блаженне єство, яке живе в тобі, управляє, наче скотиною, твоєю природою. Ця сліпа природа – ти сам зі своїми примхами. Оце ж і значить: «Божеє Царство всередині вас».[137]
Воно не помиляється й поведе тебе найкращим шляхом, тобто до того, до чого ти народжений, щоб був ти корисний і для себе, і для своїх братів, а не слухав чужих порад і власних поривів, про які написано: «Вороги чоловікові – домашні його».[138]
А тепер роздивись, чого ти поспішаєш? Куди забіжить твоя свавільність? Навіщо ти хапаєшся за обов’язок, не знаючи, чи будеш у ньому щасливий? Як ти можеш справляти його вдало, коли не народжений до нього? Хто може поручитися, що ця добра їжа піде на користь твоєму шлунку? Чи не ліпше тобі самому про це дізнатись? Спитай же сам себе. Пізнай себе. Стережи себе й послухай свого Господа. Є в тобі твій цар, отець і наставник. Пильнуй себе, знайди його й послухай його. Один він знає, що тобі сродне, тобто корисне. Сам же він і поведе до цього, запалить охоту, підбадьорить до праці, увінчає кінцем і благословенням твою голову. Будь ласка, друже мій, не починай