poem> Спочатку був Хаос; він повивав світи. Де Час і Просторінь котились, як тумани, А потім виросли сини Землі, Титани, І – впали; вкрив їх Стікс у царстві мертвоти. Від блискавок ефір горів, але знайти Весна не вміла сонць, що світло ллють рахманне, І Літа не було, лиш рівне й ненастанне Текло безчасся днів – без цвіту, без мети. Боги, не знаючи ні сміху, ні забави, Були ще дикими; але мужська роса Із неба пролилась на море кучеряве; Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.