полювали, чи то ящірки просто милувалися світлом мерехтливого екрану телевізора, який по всій видимості нагадував їм сяйво диска. Мешканці степів і пустель днем найчастіше ховаються від нестерпної спеки, а з настанням сутінків виповзають на полювання.
Схожий нічний спосіб життя вели і тушканчики. Ці милі степові особини, відносяться за біологічною класифікацією до сімейства заячих, за своїм зовнішнім виглядом одночасно нагадують і вухатих зайців, і маленьких кенгуру. Незважаючи на своїкрихітні розміри, вони високо підстрибують над землею, так само як і кенгуру на задніх лапах.
У їжі вони були невибагливі і охоче харчувалися кірками хліба і сухою травою, запиваючи всю свою нехитру трапезу водою. До нас вони звикли дуже швидко. Тушканчики жили в одній з кімнат, в якій ми на ніч зачиняли двері, для того, щоб вони в нічний час не пустували по всьому будинку. Саме в нічний час у них наступала найбільша активність, а вдень вони мирно дрімали.
А коли настала весна, кругом все зазеленіло і з'явилися перші польові квіти, то я вивіз цих тушканчиків і ящірок далеко за місто і випустив на волю.
Вороненя
Несподівана знахідка
Цей випадок розповіла мені знайома дівчина Еріка, яка проживає в Німеччині. Одного разу вона гуляла в парку, який знаходиться поруч з їх будинком і побачила лежаче на землі пташеня ворони. Вона підійшла до нього і взяла його в руки. Пташеня було дуже ослабленим. Еріка принесла його до себе додому і, незважаючи на протести батьків, вирішила тримати його у себе вдома. Вислухавши доводи дочки, її мама погодилася з нею, і супроводжувала її в поїздці до ветеринарного лікаря, який обстежив пташеня і призначив йому курс загальнозміцнюючого лікування.
Минав час, і незабаром вороненя зміцніло і стало вільно літати по хаті. Воно дуже прив'язалось до своєї господині і подовгу сиділо з нею поруч, коли вона вивчала предмети свого університетського курсу. А коли всі сідали за стіл їсти, то й вороненя теж прилітало на поклик, і займало своє почесне місце на краю столу. Йому у невелику персональну тарiлку накладали їжу і підставляли з ним поруч. Але перш ніж приступити до трапези, вороненя, угледівши свою чашку з їжею, починало весело переступати з ноги на ногу, розгойдуючись в якомусь ритуальному пташиному танці, немов би дякуючи своїм опікунам за їх турботу і кажучи їм, тим самим: «Ох, як смачно! Ох, як смачно!»
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.