горіх.
Лікування. Полягає в обробці ураженої ділянки шкіри йодованим, саліциловим або камфорним спиртом або розчином діамантового зеленого. Застосовують також іхтіол із парафіном та інше сухе тепло, ультрафіолетове опромінення. Після розкриття фурункула показана антибиотикотерапія, включення до раціону вітамінних препаратів, новокаїнових блокад та проведення інших лікувальних процедур залежно від ступеню розвитку патологічного процесу.
Профілактика. Недопущення причин, що викликають хворобу, згодовування полівітамінних препаратів, а також дотримання санітарних правил.
Захворювання похідних шкірного покриву (хвороби копитець)
Головними причинами цих захворювань, зокрема хвороб копитець, є відкриті і закриті ушкодження, незадовільне утримання, неповноцінне годування, неправильна постановка кінцівок, недотримання правил догляду за копитцем. Деформація або надмірне розростання рогу викликає зв’язаність руху, напружену ходу і кульгавість. Правильно розчищене і обрізане копитце попереджає розвиток різних хвороб.
Етіологія. Виникає при перегоні великої рогатої худоби по щебеневому ґрунту, забиттях підошви, стінки копита. При попаданні анаеробної інфекції може розвинутися гнійний пододерматит.
Клінічні прояви. Запалення основи шкіри копита. Тварина при асептичному пододерматиті стоятиме, широко розставивши ноги або схрестивши їх. При розчищенні копита можна виявити червонувато-жовте, жовте, червоно-фіолетове плямисте забарвлення рогу. При гнійній формі копито гаряче, а при його дослідженні щипцями спостерігається сильна болючість.
Лікування. Необхідна м’яка підстилка, внутрішньовенно вводять розчин новокаїну. У перші дні на ділянку копитця прикладають холод, на 3–4 добу виконують теплові процедури. За наявності рани проводять обробку йодоформним ефіром, розчином фурациліну, риванолу, на рану накладають пов’язку з різними антисептичними порошками, мазями. При зміні пов’язок застосовують ванни з гіпертонічними розчинами середніх солей з додаванням антисептика.
Профілактика. Дотримання санітарно-технічних правил.
Етіологія. Хвороба розвивається як ускладнення після забиття, забитих ран як вторинне явище супутніх захворювань.
Клінічні прояви. Запалення клітковини, яка розташована під основою шкіри вінчика, що характеризується кульгавістю кінцівки, появою припухлості на передній і міжкопитній поверхнях, копитної стінки, що нависає у вигляді манжета над вінцевим краєм, пригнобленням тварини. У корів при цьому знижується удій.
Лікування. Тварині потрібен спокій, м’яка і щедра підстилка. Роблять новокаїнові блокади з антибіотиками. На уражену ділянку накладають спиртові пов’язки, що висихають, до появи гною (мал. 5).
Мал. 5. Пов’язка на копита
Захворювання нервової системи
Характерними