додав американського акценту до своєї іспанської – саме стільки, скільки було потрібно, щоб донести до секретарки важливість справи й відчуття невідкладності. Бо зазвичай люди, перейнявшись цим відчуттям, ішли на порушення правил.
Та замість перейнятися відчуттям невідкладності та піти на порушення правил, секретарка сказала все, що думає про бундючних мешканців Північної Америки, і кинула слухавку.
Бекер насупився й теж повісив слухавку. Прокол. Думка про те, що йому доведеться кілька годин чекати в черзі, його не надихала, а час ішов, і старий канадець міг запропаститися куди завгодно. Можливо, він вирішив повернутися до Канади. А може – продати перстень. Бекер не мав змоги годинами стирчати в черзі. Знову набравшись рішучості, він схопив слухавку й набрав той самий номер. Притиснувши мікрофон до вуха, він сперся об стіну. Почалися гудки. Перший, другий, третій… Бекер окинув поглядом залу.
І раптом хвиля адреналіну прокотилася його тілом.
Він крутнувся і щосили хряснув слухавкою, повісивши її на важелі. А потім обернувся й ошелешено витріщився в зал. Там, на ліжку, прямо перед ним, підіпхнутий купою старих подушок, лежав старий чоловік із чистою білою пов’язкою на п’ясті правої руки.
Розділ 21
Голос американця, що телефонував Токугену Нуматаці по приватній лінії, звучав стривожено.
– Містере Нуматака, я маю лише хвилину для розмови.
– Чудово. Наскільки я розумію, ви вже розжилися обома паролями.
– Сталася невеличка затримка, – відказав американець.
– Не приймається, – просичав Нуматака. – Ви ж сказали, що матимете їх під кінець дня.
– Залишилася одна незавершена справа.
– Танкадо мертвий?
– Так, – відповів голос. – Один із моїх людей убив Танкадо, але не зміг забрати в нього пароль. Танкадо віддав його перед смертю. Одному туристу.
– Яке неподобство! – заревів Нуматака. – Тоді як ви можете пропонувати мені ексклюзивне…
– Заспокойтеся, – сказав американець. – Буде у вас ексклюзивне право, буде. Це я вам гарантую. Як тільки знайдемо пароль, «Цифрова фортеця» стане вашою.
– Але ж пароль можна тим часом скопіювати!
– Кожен, хто його побачить, буде знищений.
Запала довга тиша. Нарешті Нуматака озвався:
– А де тепер пароль?
– Вам потрібно знати одне: його невдовзі знайдуть.
– А чому ви такі впевнені?
– Тому, що я – не єдиний, хто за ним полює. Американські розвідувальні служби вже прознали про пропалий пароль. Через цілком очевидні причини вони намагатимуться запобігти оприлюдненню «Цифрової фортеці». Вони послали чоловіка, щоб той знайшов ключ. Його звуть Девід Бекер.
– Звідки ви це знаєте?
– Неважливо.
Нуматака помовчав, а потім спитав.
– А якщо містер Бекер знайде цей пароль?
– Моя людина відбере його в нього.
– А потім?
– Не переймайтеся, – холодно відповів