слід вважати найбільш напруженою з усіх восьми. Судіть самі – за путівку тут боролися відразу три команди: Угорщини, Франції та Болгарії, поперемінно змінюючи один одного на лідерських позиціях.
Угорці почали і закінчили турнір першими: в стартовому матчі вони без проблем перемогли норвежців. Французи, що мріяли про відродження слави «триколірної» збірної, виграли у тих-таки скандинавів так само легко і навіть з тим самим рахунком – 3:1. Першими осічку допустили болгари, які зіграли з Норвегією вдома 1:1 – забігаючи наперед, зазначу, що це буде єдине очко скандинавів у відбірковому циклі.
Проте вже навесні 1971-го все стало з ніг на голову: спочатку угорці не змогли вдома переграти французів, а потім болгари вдома виграли у збірної Угорщини 3:0! Відрив Болгарії від суперників збільшився після великої перемоги вдома над норвежцями у червні. Французи, втім, підтяглися на друге місце у вересні, обігравши норвежців на виїзді. А оскільки, згідно з жеребкуванням, саме ці дві команди закінчували відбірковий турнір спареними матчами між собою, футбольна громадськість очікувала, що доля путівки на ЄВРО-72 від групи вирішиться в останньому матчі в Софії.
Ключовим моментом у боротьбі стала зміна наставника збірної Угорщини – замість Йожефа Хоффера головним тренером був призначений 49-річний Рудольф Ілловськи. Як часто буває, струс від зміни тренера чудодійним чином перетворив збірну Угорщини. У трьох матчах, що залишилися, мадяри досягли трьох перемог із загальним рахунком 8:0, а їхній лідер Ференц Бене зробив серйозну заявку на звання кращого бомбардира турніру.
Особливо показовим вийшов матч на Парк-де-Пренс, де Бене і компанія просто втоптали в газон всі надії французів на участь у фінальному турнірі ще в першому таймі. Перемоги ж вдома над болгарами та норвежцями вийшли швидше логічними і не вибивалися із загальної картини переваги оновленої угорської збірної над суперниками.
Але й після трьох перемог Угорщина, відірвавшись на 4 очки від конкурентів, ще не забезпечила собі проходження в чвертьфінал. Перешкодити їй могли як французи, так і болгари – кожній з цих збірних потрібно було вигравати в обох очних поєдинках. При цьому болгар влаштовували дві перемоги з довільним рахунком – наздогнавши Угорщину за очками, вони б отримували перевагу за особистими зустрічами. А ось Франції потрібно було вигравати обидва матчі із загальною різницею в шість м’ячів – дуже вже багато «триколірні» пропустили від тих-таки угорців, та й від норвежців.
Всі передматчеві розклади виявилися не актуальними вже по ходу першого матчу Франції і Болгарії в Нанті. Болгари відкрили рахунок з пенальті, а через 8 хвилин французи зрівняли рахунок. І цей обмін випадами, і весь хід матчу показували – на полі дві рівні команди, і навряд чи хтось відважить супернику шість м’ячів. Гол господарів на 87-й хвилині лише додав оптимізму угорським вболівальникам – болгари втратили всі шанси на ЄВРО, а в те, що Франція зуміє перемогти в Софії 5:0 або більше, не вірили навіть найзатятіші оптимісти. Так і вийшло – повторна зустріч Болгарії та Франції стала дзеркальною копією поєдинку в Нанті: 2:1 з голом французів на останніх хвилинах.
7 жовтня 1970,