громадян у процесуальну діяльність судів забороняються. Судді не залежать також від судів вищого рівня, слідчих органів, прокурорів і від висновків кожного з учасників судового розгляду справи. Спори про право розглядаються в судових засіданнях суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних на основі принципів законності, рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, гласності, забезпечення доведеності вини, обов’язковості рішень суду.
Органом конституційної юрисдикції є незалежний від законодавчої, виконавчої та судової влади Конституційний Суд. Специфіка діяльності Конституційного Суду полягає в тому, що він не здійснює правосуддя в повному розумінні цього слова, а вирішує питання про відповідність (конституційність) законів та інших правових актів Конституції. Конституційний суд покликаний забезпечити верховенство Основного Закону держави – Конституції, сприяти попередженню зловживань владою, ліквідації конфліктів між виконавчою та законодавчою владами, що виникають при здійсненні нормотворчих функцій.
У практиці державного будівництва багатьох сучасних країн по-різному використовується принцип поділу влади. Так, жорсткий поділ влади характерний для країн із президентськими формами республіканського правління (наприклад, США). Більш тісний взаємозв’язок гілок влади, навіть переплетення їх функцій, є характерним для парламентських (Італія, ФРН) і змішаних республік (Україна, Франція).
2.5. Громадянське суспільство і держава
Процес формування громадянського суспільства починається приблизно з ХVІІ – ХVІІІ ст. Генезис громадянського суспільства обумовлений прагненням людей створити суспільство, яке домінує над державою, складається з вільних і рівноправних індивідів та їх об’єднань, у якому визнається суверенітет народу; народ делегує владні повноваження державним органам і контролює їх виконання, а природні права людини цінуються вище за право позитивне (за закони держави).
Термін «громадянське суспільство» вживається у двох основних значеннях:
– як автономна частина суспільства, безпосередньо незалежна від держави та її структур;
– як форма існування ринково-демократичного суспільства.
Громадянське суспільство – суспільство з достатньо розвиненими соціально-економічними, культурними, сімейними, етнічними, релігійними, моральними стосунками між його членами, яке є відносно незалежним від держави утворенням, але взаємодіє з нею. Воно складається з асоціацій, добровільних об’єднань людей; існує поза межами політичних структур, але охоплює їх, бо вони створені громадянами як первинними суб’єктами політичного життя.
Громадянському суспільству притаманні відносини конкуренції та солідарності між юридично рівноправними і вільними партнерами. Воно ґрунтується на юридично оформленому плюралізмі в різних сферах: в економічній