результат поступового розростання сім’ї. В основі виникнення держави – природний потяг людей до взаємного спілкування. Для цього вони об’єднуються в сім’ї, кілька сімей складають рід (селища), а з селищ утворюється держава. Державна влада є продовженням батьківської влади в сім’ї, влади домовласника. Держава – це найвища форма політичного спілкування людей. Патріархальна теорія була спрямована на обґрунтування абсолютної влади царя, але виток її вона вбачала в тих формах сім’ї, де існувала необмежена влада глави сім’ї, патріарха.
Договірна теорія походження держави (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж. – Ж. Руссо та ін., ХVІІ – ХVIII ст.). Державі передує «природний стан», який уявляють як царство необмеженої особистої свободи, загального благоденства або «війни всіх проти всіх». Кожна людина мала природні, невід’ємні права, але в процесі розвитку людства права одних людей вступають у суперечність з правами інших і порядок у суспільстві порушується, виникає насильство. Тому люди домовилися встановити над собою інституцію – державу, яка відповідала б за дотримання порядку, всезагальні інтереси і вимогам якої вони б підкорялися. Держава виникає внаслідок укладення людьми угоди між собою про свідоме самообмеження своєї свободи на користь загальних інтересів, спільного співіснування. Суспільний договір – це згода людей на об’єднання, утворення держави, він має конститутивний характер, оформляє встановлення державно-організованого суспільства. В договірній теорії розрізняють первинний договір (договір об’єднання) і вторинний договір (договір підпорядкування народу і державних органів правителів). Таким чином, держава народилася внаслідок розумної волі народу. Йдеться не про формальне підписання письмового договору, а про стан суспільства, коли люди свідомо і добровільно об’єдналися в державу шляхом мовчазного визнання єдиного об’єднуючого всіх центру.
Теорія насильства (ХІХ ст.). У рамках теорії насильства розрізняють теорію внутрішнього насильства (Є. Дюрінг): власність, класи і держава виникли внаслідок насильства однієї частини суспільства над іншою, і теорію зовнішнього насильства, прихильники якої (К. Каутський, Л. Гумплович) виокремлювали з-поміж найважливіших чинників державотворення війни і територіальні завоювання. Головна причина виникнення держави – завоювання, насильство, поневолення одних племен іншими. Для закріплення влади переможця над завойованими народами, для насильства над ними і утворюється держава. Насильство розглядається як глобальне, а не локальне явище, яке не тільки породжує правлячих і тих, якими правлять, а й має соціально-економічні наслідки, тобто насильство може призвести до рабства, рабство – до виникнення приватної власності, а з приватною власністю пов’язується перехід від кочового до осілого способу життя. При цьому зароджується державна влада, яка спирається на фізичну силу. Це держава племені, основою якої є фізичне переважання одного племені над іншим. З розвитком суспільства держава племені переростає в державу класу.
Ідеї