Віктор Берестенко

Тарас Шевченко та його доба. Том 1


Скачать книгу

діла!

      Якби їх забути,

      Я оддав би веселого

      Віку половину.

      Отака-то наша слава,

      Слава України.

      Отак і ви прочитайте,

      Щоб не сонним снились

      Всі неправди, щоб розкрились

      Високі могили

      Перед вашими очима,

      Щоб ви розпитали

      Мучеників: кого, коли,

      За що розпинали!

      Обніміте ж, брати мої,

      Найменшого брата, —

      Нехай мати усміхнеться,

      Заплакана мати.

      Благословить дітей своїх

      Твердими руками

      І діточок поцілує

      Вольними устами.

      І забудеться срамотня

      Давняя година,

      І оживе добра слава,

      Слава України.

      І світ ясний, невечерній

      Тихо засіяє…

      Обніміться ж, брати мої,

      Молю вас, благаю!43

      Как же зримо представить себе образ Тараса Шевченко, как воплотить его в нашем искусстве романа, портрета, кино?

      Мы дали говорить об этом целому ряду свидетелей, – от четырнадцатилетнего мальчугана и до тридцатипятилетней женщины, и мальчик нарисовал тихого, доброго дядю, а стареющая женщина – пылкого, обаятельного юношу. Какой же свидетель передаёт основное в Шевченко, кто дал самое большое сходство? И какой портрет из обширной иконографии поэта наиболее полно и совершенно выражает это сходство?

      Есть один, наименее известный и популярный, – автопортрет периода Аральской экспедиции, где ссыльный Шевченко ещё не стар, с огромной бородой лопатой, с испитым лицом, с пытливым взглядом, – как будто совсем не похожий на обычного, на любимого, на батьку Тараса, на кобзаря. Но зато в этом портрете есть удивительная черта: и во взгляде, и в бороде, и в положении головы что-то напоминает типовой портрет человека эпохи Возрождения, учёного, астронома, мыслителя, мученика. Даже не сходство черт, а скорей сходство исторических стилей. Пройдут десятилетия, огромное наследство Шевченко будет изучено, раскопают, прочтут и пустят в обращение его глубокие мысли об искусстве, о политике, о науке и природе, и это странное сходство «каторжного портрета», как в шутку называл его сам Шевченко, с галереей мужей-борцов, поднявшихся на рубеж своего века и заглянувших в век будущий, – уже не покажется ни натяжкой, ни странностью»44.

      Розвиток могутнього таланту Шевченка та його місце в українській громаді середини ХІХ століття

      Відомий емігрантський історик І. Лисяк-Рудницький про історичну роль Шевченка

      Не оминаймо й того, що пише про видатного українця досить серйозний історик на еміграції Іван Лисяк-Рудницький, обстоюючи, природно свій погляд щодо його історичної ролі: «Геніальний поет і революціонер Тарас Шевченко (1814 – 1861) мав величезний вплив на розвиток української національної свідомості. Українці шанували його як пророка, і скоро навколо його імені та пам’яті виріс культ. Кожна українська фракція, від клерікалів до соціалістів(?) бачила Шевченка у світлі своїх ідей, ігноруючи ті аспекти його життя і праці, які їм не підходили»45.

      «Національна свідомість, – зазначав далі історик, – обіймає не тільки систему ідей більш-менш раціональної, пізнавальної природи, але також емоційне захоплення,