обре це знаю. Та в Біблії мовиться: «І в скруті шукай щиру радість». І на засвоєння цього уроку в мене пішло декілька років. Але тепер я чудово це розумію, і на власному досвіді допоможу вам усвідомити, що найтяжче в житті – самих себе збагнути і своїми дарами поділитися з ближнім.
Мої батьки – ревні християни. Та коли у них з’явився я, дитина, що не мала ані рук, ані ніг, вони засумнівалися в Богові: з якою метою він створив мене? Спершу вони думали, що така людина, як оце я, не має надії на майбутнє. Їм здавалося, що я ніколи не зможу жити нормальним, повним життям.
Та сьогодні моє життя перевершує те, про що ми навіть не мріяли. Щодня я спілкуюся з багатьма людьми телефоном, електронною поштою, з допомогою смс-повідомлень і в Twitter. Люди підходять до мене в аеропортах, готелях і ресторанах. Вони обіймають мене і кажуть, що я змінив їхнє життя. Це справжня благодать Господня. Я неймовірно щасливий.
Ми з батьками навіть не уявляли, що моя вада – мій «тягар» – може стати благословенням, а інвалідність відкриє переді мною неймовірні можливості, дозволивши спілкуватися з іншими людьми, підтримувати їх, розуміти їхній біль і дарувати їм розраду. Так, мені нелегко ведеться, та я маю люблячих родичів, Господь дав мені жвавий розум і вселив у мою душу глибоку і щиру віру. Я відверто поділюся з вами тим, як після пережитих незгод до мене прийшли віра і усвідомлення сенсу життя.
У підлітковому віці (а в цей період усі ми замислюємося над своїм майбутнім), мене охоплював відчай. Здавалося, я вже ніколи не стану «нормальним». А вдавати, що моє тіло – таке саме, як і у моїх однолітків, неможливо. Я намагався займатися звичайними хлоп’ячими справами – плавати або кататися на скейтборді, та вкотре впевнювався, що в світі багато того, чого я просто неспроможний зробити.
Жорстокі діти називали мене почварою і не хотіли спілкуватися зі мною. Я ж почувався звичайнісіньким хлопчиком і хотів бути таким, як усі. Та мені це було не під силу. Я хотів, щоб зі мною дружили, але цього не відбувалося. Я хотів бути звичайним, однак і це не виходило. Я бився головою об стіну. У мене боліло серце. Я був пригнічений, нещасний, не бачив сенсу жити, страждав від того, що приречений вічно бути тягарем для близьких, мене опосідали чорні думки. Я почувався самотнім навіть тоді, коли поруч зі мною були мої рідні. Але я жорстоко помилявся. Те, чого я не знав у чорні дні мого дитинства, могло б вистачити на книжку. Ту, що її ви зараз тримаєте у руках. Я хочу показати шлях по той бік горя, де ви станете сильнішими, наполегливішими, сповнені бажання змінити власне життя так, як ви навіть і не мріяли.
Коли ви маєте бажання і прагнення щось зробити, і якщо на це «щось» є ласка Божа, ви неодмінно досягнете свого. І це дуже важливо! Правду сказати, я й сам не завжди у це вірив. Якщо ви бачили якусь із моїх бесід в Інтернеті, то напевно відчули, що щастя, яке мене сповнює, – це результат тривалої праці. Спершу я не мав того, чого потребував. І те, чого мені бракувало, я знайшов згодом. Отже, щоб жити без обмежень, я потребую:
· Потужного відчуття сенсу життя.
· Непохитної надії.
· Віри в Бога і в нескінченну Його милість.
· Любові й прийняття самого себе.
· Правильного ставлення до життя.
· Сили духу.
· Готовності до змін.
· Сильного серця.
· Готовності шукати можливості.
· Здатності оцінювати ризики і сміятися над життям.
· Бажання служити людям.
Кожен розділ цієї книжки присвячений одному з пунктів мого списку. Я спробую розповісти вам про них так, щоб можна було скористатися ними на шляху до повноцінного й осмисленого життя. Я написав цю книжку, тому що хочу поділитися з вами любов’ю Господа, і щоб ви відчули радість і щастя, що їх Він призначив для вас.
Якщо ви – один із тих, для кого кожен день – тяжка боротьба, пам’ятайте, що в моєму житті була не лишень боротьба. А ще й відчуття сенсу і мети життя, завдяки чому життя моє стало таким, про яке я навіть мріяти не міг.
Будь-хто впродовж свого життя переживає важкі моменти. Людина падає, і, здається, що вже не стане сил звестися на ноги. Мені знайоме це відчуття. Воно знайоме нам усім. Життя – непроста річ. Та долаючи перепони, ми загартовуємося, і повинні бути вдячні за те, що перед нами відкриваються нові можливості. Важливо також, як людина впливає на довколишніх, і те, як вона завершує свій шлях.
Я люблю власне життя так само, як і ваше. І перед нами відкриваються неймовірні можливості.
То що скажете, друзі? Вирушаймо цим шляхом разом?
Розділ 1
Як не можете дочекатися дива – створіть його
На YouTube ви знайдете моє відео, де я катаюся на скейтборді, серфінгу, займаюся музикою, б’ю по м’ячику для гольфу, падаю, підводжуся, спілкуюся з людьми. А найприємніше те (ви побачите), як мене обіймають відомі й знамениті люди.
Для пересічної людини це звичайнісінькі речі, чи не так? То чому ж люди переглянули моє відео мільйони разів? Мені здається тому, що попри фізичні обмеження я живу так, наче й не маю ніяких обмежень.
Досить