на оповідача, раптом згадав, що ординатор наказав сестрі поповнити про його анамнез. І це неприємно вразило й зіпсувало й без того поганий настрій. «Для чого анамнез?». І йому раптом прийшло в голову, що анамнез — причіпка: просто треба комусь поповнити його біографію.
Словом, сьогодні він знову відчув тривогу.
До анарха підсунула койку Унікум. Праворуч лежала Майя, ближче — метранпаж.
— Чому я з вами так мало говорю? — спитала Унікум, звертаючись до анарха.
Хтось пирхнув: цю солом’яну вдовушку, безперечно, мучить еротоманія. Вона буквально й остаточно нікому не дає покою.
— Знаєте, краще було б, коли б ви до мене не приставали!
— Що? — скрикнула Унікум.
Хтось ще раз пирхнув.
Тоді Унікум, щоб вийти з ніякового становища, підвелась і погладила своєю рукою загорілі анархові груди. Потім нахилила голову на бік, на дикий малинник: мовляв, ходім! І раптом одвернулась.
— От іще нелюдимий!
— І справді: якийсь Мендель в окулярах, — сказала Майя, втручаючись у розмову, і кинула до анарха: — Чого ж ви? Сама ж кличе, ну, і йшов би!
— Нікого я не кличу, — образилась Унікум. — Подумаєш, яка цяця! — і понесла свою койку до веранди.
Майя випровадила її іронічним поглядом, потім розставила руки й затопила яблуневий глуш:
— О-о-о!
— Так кричить санаторійний дурень! — подав із дальньої койки психопат.
— Коли хочете знати, так кричить життя! — кинула в бік Майя.
Психопат усміхнувся: «Життя?». Він ніколи цьому не повірить. Дідок правий: у неї, безперечно, хворий огник в очах.
«О» пішло в глуш, у бур’яни й там поринуло, щоб більше не вернутися. Але «о» стривожило медичний персонал. Прибігла сестра й одразу ж накинулась:
— Не можна так, Майо, — сказала вона. — Що ви робите? Я ординаторові скажу!
Майя звернулася котятком. Майї нема. Майя ніколи не кричала.
— Хто ж?
— О! — і Майя показала пальцем на анарха.
Сестра до нього; мовляв, такий серйозний — і на тобі. Що це з ним? То невчасно на койку лягає, то ще що-небудь. Це ж недисциплінованість! Так порушувати санаторійний режим ні в якому разі не можна. Він мусить негайно себе виправити — інакше, будуть неприємності.
Але сестру несподівано перебив метранпаж.
— Це кричали вони! — сказав він, роблячи наголос на «вони», і махнув рукою в Майїн бік.
— Що? — зробила здивовані очі Майя.
— Нічого! — спокійно сказав Карно і потім раптом спитав, звертаючись до анарха: — А що то у вас лежить у кишені?
— В кишені?
— Я питаю: що то у вас лежить у кишені?
Анарх зиркнув на свою кишеню й тут же почервонів. Проходячи повз загороджений молодняк, він зірвав три яблука, що їх хотів дати Хлоні. Тепер Карно його несподівано поставив у таке становище, ніби він тільки те й робить, що нищить заборонений молодняк.
— Яблука, — сказав він і витяг їх.
— Яблука ж заборонено рвати, — кинув метранпаж і перевів свій іронічний погляд