нехай приїздить хоч i на наших конях — я його i назад одiшлю.
Палажка. Хто?
Мартин. А, послi! Як приїде, тодi побачиш. Присядьмо ж на дорогу, так годиться. Я на недiлю пришлю Каєтану Iвановичу вiвса i сiна, а ти, Стьопа, нагадай йому про мендаль…
Входе Омелько, в чоботях i в дранiм кобеняку.
Омелько. Та йдiть, бо Кулкат не стоїть, аж ляга.
Мартин. Ти б ще мiшок драний надiв на голову. Вiн там осоромить панича! Надiнь менi добрий кобеняк!
Омелько. Та ви ж за кобеняк нiчого не казали, а тiлько за чоботи! (Набiк). От наказанiє господнє з таким паном: звелiв надiть чоботи, а чiпляється за кобеняка. (Пiшов).
Мартин. Ну, тепер з богом! (Встає). Прощай. (Цiлує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам'ять… трись, трись меж людьми — i з тебе будуть люде!
Палажка. Здоров'я бережи, шануйся, сину. (Цiлує його). Молися богу по книжцi.
Степан. Прощайте, папiнька! Прощайте, мамiнька!!
Мартин. Кланяйся ж там Каєтану Iвановичу, Свириду Петровичу…
Виходять.
Завiса.
ДIЯ ДРУГА
Кiмната у Борулi.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.