На дні. Іван Франко

      IV

      — А отсей жидик, — сказав дід по хвилевій мовчанці, вказуючи ногою на сплячого на його ліжку чорноголового хлопака, — то таки тутешній. Се, бачу, з тих «кішінькових майстрів». Не знаю, нащо єго ту держать та й на яке. А сидить уже також зо дві неділі. Чи як, Митре?

      — А, от завтра акурат дві неділі, — присвідчив Митро.

      — Не знати, що з ним буде, бо ще єго ані разу не кликали «на протоку».

      — Ані разу не кликали — за дві неділі?! — скрикнув Андрій.

      — Таки що не кликали. Сидить та й сидить, і пес за ним не гавкне, а пану інспекторові не квапно ся діє… Ну, а он той другий — то наш ґазда, той уже ту зимує.