Іван Карпенко-Карий

Хазяїн


Скачать книгу

У нас умови однi, а в Чагарнику, де Лiхтаренко, — умови другi.

      Пузир. Умови люде роблять.

      Зеленський. Околиця до околицi не приходиться! У Мануйлiвцi люде бiльше зажиточнi, нiж де: окрiм своїх надiлiв, держать оброчну казенну землю в арендi, артiлi почали заводить. А робочий, самi знаєте, тiлько там дешевий, де землi нема, де нема за що рук зачепить, де бiднiсть.

      Пузир. Так ви зробiть у Мануйлiвцi бiднiсть!

      Зеленський. Це не од мене залежить.

      Пузир. Вибачайте, пане Зеленський, це вiд голови залежить! От побачите, що там зробить Лiхтаренко. Слухай, Порфирiй, я тебе переведу в Мануйлiвку, а вас, пане Зеленський, в Чагарник.

      Феноген (за дверима). Ох-хо-хох!

      Зеленський. Помилуйте, за вiщо ж! Я торiк чистої прибилi дав п’ять тисяч, а цей рiк надiюсь…

      Пузир. Порфирiй дасть десять тисяч! Ви не умiєте з народом, а Порфирiй умiє, i дасть десять тисяч, — побачите! От що, Порфирiй: мануйлiвцi запустили недоїмку i не заплатили. Через тиждень та оброчна земля, що держать в арендi мануйлiвцi, отдається з торгiв на новий строк. Треба, щоб казенна земля зосталась за мною, чуєш?

      Лiхтаренко. Попробую!

      Пузир. Це тобi не борщ, тут пробувать нiчого — треба взять! Ти розумiєш? Взять! Казенну оброчну статтю взять! Надiли мужицькi на десять лiт в аренду взять! А як мужик зостанеться без землi — роби з ним, що хочеш; а поки при землi, мужики все одно що бури, нiчого з ними не зробиш!

      Зеленський. Я вже пробував…

      Пузир. Ви нiколи не пробуйте, а просто — їжте!

      Зеленський. Мануйлiвцiв не вкусиш!

      Лiхтаренко. Аби зуби.

      Пузир. Правда. Ти вже у Чагарнику взяв крестьянськi надiли в аренду, тепер стежка протоптана, опит є, починай i в Мануйлiвцi.

      Зеленський. Дозволяю собi звернуть вашу увагу на те, що у Мануйлiвцi є такий учитель-артiльщик i бiля нього чоловiка три з молодих, що через них i Лiхтаренко зуби поламає.

      Пузир. Порфирiй, настали зуби! Опит є, стежка протоптана, шквар!

      Лiхтаренко. Срiбними та золотими зубами можна не то Мануйлiвку, не то уїзд, а й губерню можна з’їсти!

      Пузир. Нам нужен дешевий робiтник, розумiєте? А без дешевого робiтника хазяйство вести — годi! Так-ви, пане Зеленський, приймайте Чагарник вiд Лiхтаренка, а вiн прийме Мануйлiвку вiд вас.

      Зеленський. Помилуйте, в Чагарнику менше жалування, а у мене сiм’я!

      Феноген (за дверима). Ох-хо-хох!

      Пузир (глянув на Феногена). Жалування вам буде те саме, що i в Мануйлiвцi, побачу, як будете справлятись по готовому!

      Зеленський. Спасибi!

      Пузир. Та от що: як тiльки хлiб знiмете, — триста десятин стернi засiєте магаром, щоб була добра отава, бо я купив ще дванадцять тисяч овець, треба гарно випасти на салган. А ви, Карло Карлович, завтра поїдете в степи на прийомну овець — їх туди приженуть. Увечерi я дам вам наряд.

      Куртц. Етi да, етi нєт!.. У нас сорок тисяч овса, а ще дванадцять тисячов купiл, нужен другий помощник, без другий помощник — не можна.

      Пузир. Обiйдеться, чабани надежнi.

      Куртц.