хороших,
Час минулої краси!
Он майдан поріс травою,
Гордий лицар там стояв;
Він, найдужчих подолавши,
Надгороду з бою взяв.
Плющ повивсь по тім балконі,
Де вродливиця була,
Що й такого переможця
Поглядом перемогла.
Переможця і вродливу
Поборола смерть бліда, —
Той сухий з косою лицар
Всіх додолу поклада!
На Брокені
Сонце ледве променіє,
І на сході вже світає,
А верхів’я гір, як в морі,
У тумані потопає.
Якби мав я скороходи,
Я б помчав, як вітер, прудко
Через дальнії верхів’я
До хатинки любки хутко.
Одхилив би я запони
Біля ліжечка дівчини,
Стиха чоло цілував би
І ті устонька-рубіни.
І промовив би ще тихше
На лілейне ушко любці:
«Мила, вір в кохання наше,
Вір, що завжди будем вкупці!»
Пастух
Так! пастух у полі – владар,
Трон йому – гора крута,
Сонечко над головою —
То корона золота.
У ногах у нього вівці,
Мов підлесники двірські,
Двораки його – телята,
Гордовиті всі такі.
Козенята – то актори,
А пташки та корови,
З сопілками та з дзвінками, —
То музики дворові.
Все бринить, співа так любо
І так любо гомонить
Джерело та бір сосновий, —
Що король здрімавсь на мить.
А тим часом мусить править
Вірний пес, міністр його,
Люто бреше він, луна йде
Геть від галасу того.
Сонний владар промовляє:
«Влада ся така тяжка!
Я волів би дома бути, —
Королева там чека!
Там я голову владарну
Їй на ручки покладу,
В королеви ясних очах
Царство все моє знайду!»
Пролог
Фраки, шовкові панчішки,
Рукавці блищать гарненько,
Гречні речі, залицяння, —
Ох, коли б їм ще серденько!
Серце чулеє у грудях,
В серці щирі почування…
Мене мучать їхні речі
Про нещиреє кохання.
Я піду собі у гори,
Там стоять хатки тихенькі,
Вільно дихають там груди,
Віють вітри там буйненькі.
Я піду собі у гори,
Темні сосни там стрункії,
Спів пташиний, шум струмочків,
Хмари гордії прудкії.
Прощавайте, ясні зали,
Ви, панове й пані ясні!
Сміючись, на вас я гляну,
Як зійду на гори красні!
З поетичної спадщини – Ткачі
Із збірки «З поетичної спадщини» (Nachlese zu den Gedichten)
Вже очі смутнії не плачуть сльозами,
Ткачі за станками цокочуть зубами:
«Країно! тобі смертну одіж ми тчем,
Потрійний проклін у тканину вплетем!
Ми тчемо, ми тчемо!
Проклін тому ідолу, богу безодні,
Йому